Ігор Щупак

Кандидат історичних наук, учитель-методист, директор Всеукраїнського центру вивчення Голокосту «Ткума» (Дніпропетровськ), головний редактор видавництва «Прем’єр» (Запоріжжя). Близько двадцяти років працював учителем історії у середній школі, а також викладачем історії у вищих навчальних закладах. Сфера наукових інтересів — історія Другої світової війни та Голокосту, міжнаціональні відносини в Україні в середині ХХ ст. Написав більше ста наукових робіт з історії, що видавались в Україні, Ізраїлі, Канаді, Польщі, Росії, Швеції. Автор підручників всесвітньої історії для загальноосвітніх шкіл (для 6, 9, 10, 11 класів).

Історія Голокосту у шкільних підручниках Польщі, Росії та України

Викладання історії будь-якого складного історичного явища, а тим більше — такого як Голокост, потребує дотримання відповідних вимог: 1) Розуміння Голокосту як складової національної та всесвітньої історії; 2) Пояснення сутності Голокосту, коректність дефініцій; 3) Пояснення передумов Голокосту; 4) Висвітлення антисемітського характеру нацистської ідеології; 5) Наведення основних фактів реалізації «остаточного вирішення єврейського питання», що розкривають означену проблему, та точність у їх викладенні; 6) Емоційний та особистісний (через долі конкретних людей) виклад навчального матеріалу, використання документів, свідчень, що пробуджують співчуття до жертв нацистів та повагу до героїв опору; 7) Характеристика єврейського опору Голокосту; 8) Згадування реакції країн та народів на Голокост; 9) Увага до подвигу рятівників євреїв — Праведників народів світу; 10) Підведення учнів до формування ними власних висновків на наукових та гуманістичних засадах, актуалізація матеріалу про Голокост,
підкреслення важливості уроків Голокосту.

З огляду на вищенаведене, польські підручники історії мають достатньо високий науковий та методичний рівень.

Продовжуючи тезу про європейські підходи до формування історичної пам’яті як однієї із суспільних тенденцій, можемо стверджувати, що в Україні досі існує свобода думки для істориків, існують реальні можливості для міжнародного обміну науковців та педагогів.

Загалом можна виділити спільні риси більшості російських підручників щодо висвітлення теми Голокосту. 1) Правдиве зображення антилюдського злочинного характеру нацистського режиму та його злочинів щодо місцевого населення окупованих територій, на тлі чого згадується трагедія Голокосту. 2) Логічна структура більшості підручників, гарний методичний апарат, достатня кількість наведених документів, чіткі та яскраві історичні карти, що відбивають події Другої світової війни. 3) Відсутність інформації щодо: передумов Голокосту; непослідовність та нечіткість зображення расового, антисемітського характеру нацистської ідеології та геноцидальної практики гітлерівської Німеччини; згадування євреїв у «загальному переліку» жертв разом із комуністами, росіянами тощо та водночас відсутність інформації щодо переслідування нацистами й інших груп людей 4) Практично повна відсутність інформації щодо реакції країн та народів світу на Голокост, єврейського Опору Голокосту та подвигу українців, росіян та інших рятівників євреїв — Праведників народів світу. 5) Нечіткість визначень багатьох важливих понять та їх використання в тексті. 6) Недостатня актуалізація навчального матеріалу про Голокост, не зазначення важливості його уроків для сьогодення.

Українські підручники історії: 1) Містять відомості про:трагедію Голокосту (курс всесвітньої історії, курс історії України) та опір Голокосту, Праведників народів світу 3) Викладають основні поняття, пов’язані з Голокостом 4) Описують расистський характер нацистської антисемітської політики, наводять факти систематичного та планомірного знищення єврейського населення, залучають історичні документи, що пробуджують співчуття до жертв нацистів 5) Позитивною особливістю окремих підручників є широке використання схем та таблиць, у тому числі — узагальнюючих, що сприяє засвоєнню навчального матеріалу учнями. 6) Розкриваються передумови Голокосту, еволюція антисемітизму в нацистській ідеології, етапи антиєврейської політики нацистів. 7) Тема Голокосту в деяких підручниках потребує редагування і
уточнення. 8) Деякі підручники виграли би від більш широкого використання історичних карт.