Фальк Пінгель

Німецький історик, доктор в Університеті Білефельда. Член Комітету з освіти на німецькій комісії у справах ЮНЕСКО та член консультативної ради проекту «Примусова праця 1939–1949. Спогади та історії» Цифрового архіву освіти і науки (Берлінський вільний університет, Німецький історичний музей, Фонд «Пам’ять, відповідальність та майбутнє» (EVZ)). Представник Комітету «Націонал-соціалізм і Голокост: пам’ять і сучасність». Член веб-комітету з досліджень в історії освіти і рецензент новоствореного італійського журналу з історії дидактики «Mundus. Rivista didattica della Storia». Сферою досліджень є сучасна німецька і європейська історії, особливо в епоху нацизму. Є автором близько десятьох публікацій, які пов’язані з темами: освіти, націоналізму, Голокосту.Є автором близько десятьох публікацій, які пов’язані з темами: освіти, націоналізму, Голокосту

Педагогічні виклики при написанні шкільного підручника з історії про Другу світову війну в Україні

Підручники є певною формою передачі знань, і хоча для школярів вони є найнадійнішими джерелами правди, їх, як правило, контролюють політичні владні сили. Тим не менш, від них сподіваються врахування та відображення результатів досліджень. Ба більше, їх пишуть для особливої аудиторії певного віку, яка має сприймати зміст підручника впродовж обмеженого проміжку часу.

Обставини, в яких створюють шкільні підручники, стали об’єктом відповідних досліджень, що розвинулися в субдисципліну герменевтики та аналізу дискурсу й отримали назву “дослідження підручників” (“textbook research”).
Підсумовуючи, можна виокремити три аспекти, що найбільше впливають на розробку підручників:1) Політичну основу 2) Предметно-орієнтоване дослідження 3) Педагогіка.

Війни є вирішальними віхами в історії націй. Вони несуть загрозу не лише життю окремих індивідів, але й можуть поставити на карту існування цілої країни. Відтак, у викладанні історії війнам належить чільне місце. Позаяк Друга світова війна вплинула на майже всі країни Європи, можна припустити, що її представлення є головним загальним наративом, спільним для всіх країн, що брали в ній участь. Цілком можливо, що нині автори підручників із історії по всій Європі працюють над виробленням узгодженого спільного розуміння Другої світової війни. Але досі цю війну переважно представляли з окремих національних перспектив, де йшлося про те, щоб легітимізувати
жертви одного народу, уславити власних солдатів і демонізувати тих, які перебували по іншу сторону. Прискорена європейська інтеграція та загальне засудження агресивних воєн можуть сприяти критичнішому й базованому на людських правах підходові в представленні Другої світової війни. Навіть більше, поволі посилюються позиції соціальної та мікроісторії, що вже конкурує з традиційно домінантними політичною та воєнною парадигмами.

Українська історіографія має сформувати — по суті, вперше, — н а ц і о н а л ь н у історію. Під цим маю на увазі:1) історіографію, що є вільною від зовнішнього політичного втручання; 2) історіографію, що не була би просто антирадянською або ж антиросійською, що не зосереджувалася б на віктимізації або ж приховуванні, але пояснювала б, які можливості існували для людей (від співпраці до колаборації, від опору до пристосування); 3) історіографію, що зображала б як злочинців, так і жертв, і свідків, і що залишала б місце для “суб’єктивних” особистих досвідів, а також для “об’єктивних” результатів історичного дослідження.

Створюючи такий історичний підручник для школи, не можна забувати про потребу в учителях, які могли б ним скористатися. Розмова про найжорстокіші, негуманні вчинки “звичайних людей” вимагає атмосфери, де б учні могли вільно говорити, висловлювати свої емоції, вести контроверсійну дискусію. В іншому разі, зустріч із неймовірним жахом може їх емоційно паралізувати. Відтак поява такого підручника має супроводжуватися відповідними тренінгами для вчителів.

Авторський текст має користуватися перевіреними результатами досліджень... Ілюстрації та розповіді про заходи вшанування, пам’ятники й меморіальні комплекси, згадані в додатках, можуть спонукати учнів до роздумів про те, яким чином формуються наші знання й образ певного історичного періоду. Обов’язковою частиною підручників є свідчення учасників, які можуть викликати в учнів співчуття до людей минулого.