Підпілля в країнах Балтії та Західній Україні. Між нацизмом та комунізмом

Гжегож Мотика

Польський історик, доктор наук, спеціалізується на українській тематиці. Навчався на історичному факультеті в Люблінському католицькому університеті. Працював в Інституті політичних наук та в Управлінні народної освіти. У 1998 році захистив кандидатьску роботу на тему: «Польсько-українські бої на землях тодішньої Польщі в 1943–1948 р.». Доцент кафедри українських досліджень в Ягеллонському університеті, професор Академії гуманітарних наук. ім. Александра Гештора. У 2011 році був обраний членом Інституту національної пам’яті. Автор таких публікацій як: «Pany i rezuny. Współpraca AK-WiN i UPA 1945–1947», «Tak było w Bieszczadach», «Antypolska Akcja OUN-UPA 1943–1944. Fakty i interpretacje», «Służby Bezpieczeństwa Polski i Czechosłowacji wobec Ukraińców 1945–1989», «Ukraińska partyzantka 1942–1960», «W kręgu ’Łun w Bieszczadach’», «Szkice z najnowszej historii polskich Bieszczad».

Підпілля в країнах Балтії та Західній Україні. Між нацизмом та комунізмом

Попри те, що Друга світова війна скінчилася вже чимало років тому, інтерес науковців до неї не згасає. Новий поштовх для вивчення деяких її аспектів, раніше не досліджуваних, надав розпад СРСР. Можливість відкрито говорити про злочини комунізму дала змогу по-новому поглянути на рух опору в Центрально-Східній Європі. Від аналогічних проявів опору в західній частині європейського континенту він принципово відрізняється тим, що суспільства, які живуть на схід від Ельби, мали справу з двома тоталітаризмами: нацистським і комуністичним (у його сталінській версії).

Найактивнішу збройну діяльність провадила Організація українських націоналістів (ОУН) і Фронт литовських активістів (LAF). 23 червня в Каунасі було проголошено реституцію литовської державності. Та призначений тоді уряд проіснував лише близько шести тижнів і, не визнаний німцями, на початку серпня припинив свою діяльність. Нацисти не визнали також уряд, створений 30 червня 1941 р. членами керованої Степаном Бандерою фракції ОУН.

Німецькі репресії проти ОУН-(б) у Західній Україні, що почалися після того, як було проголошено створення уряду Стецька, змусили членів цієї організації знову вдатися до конспірації, цього разу також і антинацистської. На початку 1943 р. бандерівці взялися створювати УПА, яка почала партизанську боротьбу з німцями та радянськими партизанами, Коли Червона армія ввійшла на територію Західної України, ОУН та УПА, подібно до LLA, розпочали тактичну співпрацю з німцями. Як у прибалтійських державах, так і в Західній Україні, багато хто боявся, що радянська влада винищить (або ж, у найкращому випадку, депортує) всіх мешканців цих територій.

В тогочасній антирадянській боротьбі підпілля прибалтійських держав і Західної України є чимало подібностей. Члени руху опору ставили перед собою ту саму визначальну ціль (здобуття незалежності), схожими були й методи боротьби і масштаб суспільної підтримки. До принципових відмінностей належить спосіб організації підпілля.

Copyright © 2016 ВА "Нова Доба". Усі права застережено.