Окупаційна політика Німеччини

На початок літа 1941 р. гітлерівські війська захопили території дев’яти європейських держав, де за допомогою каральних органів нацистів та їхніх союзників утверджувався «новий порядок».

Расова теорія, покладена в основу нацистської ідеології, стверджувала, що німецький народ є народом вищої, арійської раси, і тому він нібито має право на панування над іншими народами. Відповідно до цієї теорії, слов’яни як «нижча раса» мали бути поневолені, а євреї як «недолюди» – винищені в першу чергу.

У перші тижні окупації, влітку 1941 р., нацисти в багатьох містах Західної України відкрили тюрми НКВС і показали всім злочини сталінського режиму: війська Червоної армії та війська НКВС, відступаючи з теренів Галичини, влаштували жорстокі екзекуції та

розстріли в’язнів, що перебували в тюрмах. Такі злочини були організовані радянськими військами  у Львові, Золочеві, Бориславі, Тернополі, Чорткові та інших містах Західної України. Нацисти оголосили, що провину за ці злочини несуть євреї, і дали можливість місцевому населенню помститися… Тисячі людей загинули в результаті антиєврейських погромів.

Характерною рисою «нового порядку», який вводився в Україні, була не тільки антисемітська політика, але й  кривавий терор проти мирного населення, який  мав на меті не лише «швидке умиротворення», тобто придушення будь-якого опору окупаційними військами, а й  виконання основного завдання плану «Ост» — обезлюднення східних територій для подальшого переселення сюди німецьких колоністів.

Ще до початку війни з СРСР, за наказом Гітлера та Гіммлера, були створені  айнзацгрупи (“оперативні загони”) поліції безпеки. Айнзацгрупи здійснювали масові розстріли, а також користувались автівками-душогубками – вантажівками з герметичними кузовами, куди саджали людей та впускали вихлопні гази.

Загальна кількість особового складу чотирьох айнзацгруп – А, B, С і D – складала приблизно 3000 чоловік. На території України діяли групи С і D, на які покладалося завдання масового фізичного знищення мирного населення.

Щоб запобігти опору, німці запровадили систему колективної відповідальності за акт терору чи саботажу.

Українські села, населення яких чинило опір окупантам, знищувались. Так, у с. Баранівці (Полтавщина) за вбивство трьох німецьких солдат було спалено село разом з усіма місцевими жителями. 256 українських сіл з усіма жителями було повністю спалено окупантами за непокору.

Завдання і запитання:

• Про які риси нацистського «нового порядку» ви дізнались?
• Що передбачав план «Ост»?
• Якою була політика нацистів щодо українського населення в перші місяці окупації?

[Додаткові матеріали]

Концтабори: Бухенвальд, Майданек, Аушвіц-Біркенау

У Німеччині та на всіх територіях, окупованих нацистами, діяли концентраційні табори.

Бухенвальд (нім. — «буковий ліс») — один з найбільших концентраційних таборів на території Німеччини, який був розташований біля м. Ваймар в Тюрингії. З липня 1939 по квітень 1945 рр.в таборі перебувало біля   250 000 осіб. За час роботи концтабору загинуло біля 56000 в’язнів.  Бухенвальд мав 138 концтаборів-філіалів. В’язнів використовували і власники великих промислових фірм, які були розташовані в районі Бухенвальда.

Майданек  — німецький концентраційний табір та табір смерті на території Польщі, приблизно 4 км від центру міста Люблін. Через Майданек пройшло близько 300 000 в'язнів з 26 держав, з них багато євреїв, поляків, значну кількість також складали українці, росіяни і білоруси (головним чином радянські військовополонені).

У момент заснування Майданек був розрахований на 50 000 в'язнів, на початку 1942 року через велику кількість в’язнів був розширений, вмісткість табору зросла в п'ять разів. Табір мав десять філіалів і декілька власних виробництв. Винищення людей проводилося з квітня 1942 року з використанням газу “Циклон Б”. Майданек — один із двох таборів Третього райху, де використовувався цей газ (інший — Аушвіц). Крематорій було запущено у вересні 1943 року.

Аушвіц-Біркенау  — один із найбільших концтаборів, що існував з кінця травня 1940 до кінця 1949 року біля м. Освенцим (Польща).

Аушвіц став одним із місць здійснення "остаточного вирішення єврейського питання", де було вбито понад 1 млн людей з окупованих європейських країн. Встановити точні цифри загиблих у концтаборі  неможливо, оскільки призначених на знищення людей не реєстрували. Утім, за дослідженнями польського  історика Ф. Піпера, за час існування табору було знищено від 1.1 до 1.6 млн людей, 90% з яких були євреї, 23 тис. – цигани, 140–150 тис. – поляки, а також французи, українці, росіяни,  громадяни інших країн Європи.

Одночасно Аушвіц був місцем ув'язнення політичних  противників нацистського режиму, масштабного використання рабської праці в'язнів, проведення медичних дослідів.

Висока смертність серед в'язнів спостерігалася через голод, виснаження, хвороби, неналежні санітарно-гігієнічні умови, звані медичні експерименти та вбивства.

З кінця 1944 р. з наближенням радянської армії  з Аушвіцу почали евакуацію в'язнів (останні 60 тис. були відправлені 18 січня 1945 р.), підірвали майже всі споруди табору, підпалили склади з речами та одягом, конфіскованими у вбитих в'язнів, вивезли та знищили документи. Бійці Червоної армії 27 січня 1945 р. визволили 7600 в'язнів.

Завдання і запитання:

• З якою метоюстворювалися концентраційні табори?
• Хто потрапляв до концтаборів?
• Чому Аушвіц- Біркенау називають «фабрикою смерті»?
• Чим цей концтабір відрізнявся від концтаборів Майданек і Бухенвальд?

[Додаткові матеріали]

Голокост

Після приходу нацистів до влади у Німеччині в січні 1933 року антисемітизм стає державною політикою.

Вже у квітні 1933 р. нацисти організовують бойкот єврейських магазинів та товарів. У травні 1933 р. у Берліні відбулось спалення книг «неарійців» та «антифашистів».

У 1935 році за ініціативою Гітлера були прийняті расистські Нюрнберзькі закони, за якими євреї позбавлялись громадянських прав.

Як і розраховували нацисти, антиєврейські закони викликали масову еміграцію  євреїв з Німеччини, де вони змушені були залишати своє майно.

Але уряди інших країн не поспішали надавати підтримку вигнанцям.

У червні 1938 року на конференції у французькому м. Евіан з’ясувалось, що жодна країна Заходу не готова прийняти біженців у себе.

9-10 листопада 1938 року нацистською партією був організований величезний єврейський погром, який отримав назву «Кришталева ніч». Було зруйновано 267 синагог, розграбовано будинки, магазини, школи. 91 людина загинула, десятки тисяч відправлені у концтабори.

Після завоювання Польщі та території СРСР розпочинається політика масового знищення євреїв на окупованих територіях.

Ванзейська конференція

20 січня 1942 р. у передмісті Берліна на березі озера Ванзеє під головуванням шефа Головної канцелярії імперської безпеки Р. Гейдріха відбулася конференція з «остаточного вирішення єврейського питання». Присутні - 15  високопосадових представників нацистської держави.  Учасники домовилися про виселення всіх євреїв з Європи на Схід. Виняток становили тільки євреї старші 65 років, тяжкопоранені, інваліди війни і євреї з бойовими нагородами. Хоча в протоколі конференції не зустрічалося слово «ліквідація», документ не залишав жодних сумнівів у тому, що «остаточне вирішення» означає поголовне фізичне знищення євреїв у Європі. Рішеннями Ванзейської конференції передбачалося: здійснити депортацію всіх євреїв у табори смерті; негайне знищення тих, хто був не в змозі працювати; примушування до каторжної праці, при недостатньому харчуванні; поступове винищення всіх євреїв.

Своєрідним продовженням рішення Ванзейської конференції стала  операція «Рейнхард» - кодова назва нацистського плану знищення польського єврейства. Названа за іменем генерала СС Рейнхарда Гейдріха. У ході операції «Рейнхард» з липня 1942 по жовтень 1943 рр. євреїв з Польщі, а також  з Голландії, Франції і Македонії депортували в три табори смерті — Белжець, Собібор і Треблінку. У ході цієї акції було убито близько 1 млн 700 тис. євреїв. Серед жертв акції «Рейнхард» були також поляки, роми і радянські військовополонені.

Повстання у Варшавському гетто

Євреї не були покірливою масою і чинили опір нацизмові. У тих умовах, в які гітлерівська Німеччина поставила єврейський народ, будь-які протидії окупаційному режимові можна вважати опором. Це - будь-які спроби зберегти власну культуру і  релігію в умовах тотальної заборони,  намагання зберегти людську гідність у нелюдських умовах теж є своєрідним опором.

Перше збройне повстання сталося у Вільнюському гетто. Згодом повстання відбулися у гетто Мінська, Каунаса, Тудіно, Мізачіва, Кременця, Луцька, Бродів, Львова тощо.

В таборі смерті в Аушвіці 135 грецьких євреїв підірвали два крематорії, знищили декількох есесівців, перерізали колючий дріт і вибралися за межі табору.

Повстання євреїв спалахували також у Треблінці, Заксенхаузені, Собіборі. В останньому повстанці знищили 16 нацистів.

За підрахунками істориків, з гетто, трудових таборів і ешелонів, направлених у табори смерті, втекли майже 160 тис. людей. Більшість із них загинула – до партизанських загонів добирався в середньому один із п’яти втікачів. Тисячі євреїв боролися в партизанських загонах, у тому числі й окремих єврейських, на території від України та Росії до Італії та Франції.

Символом єврейського опору стало повстання у Варшавському гетто. Створена тут Єврейська бойова організація придбала невелику кількість зброї, організувала підпільне виготовлення ручних гранат і бомб. 18 січня 1943 р. підпільники зчинили гітлерівцям відкритий збройний опір і не дозволили відправити на знищення чергову партію в’язнів гетто. 19 квітня, застосовуючи артилерію і бронемашини, нацисти почали планомірну ліквідацію гетто. У ході повстання, що продовжувалося до 16 травня 1943 р., загинуло 7 тисяч єврейських бійців, що віддали перевагу смерті, а не покірності. Разом із ними брали участь у повстанні і загинули представники польського народу.

До кінця війни було винищено 6 000 000 єврейських чоловіків, жінок та дітей. Це неймовірне в історії масове вбивство людей за расовою ознакою носить назву «Голокост», що означає жертвоприношення. Іноді вживається інший єврейський термін «Шоа», що на івриті означає «руйнівний ураган».

Завдання і запитання:

• Що об’єднує світлини стікера?
• Поясніть задум автора карикатури з «Нью-Йорк Таймс» щодо Евіанської конференції.
• В чому полягала сутність «остаточного вирішення єврейського питання»?
• Свідченням чого стало повстання у Варшавському гетто?
• Чому люди, приречені на смерть, чинили опір?

[Додаткові матеріали]

Бабин Яр

Бабин Яр у Києві став символом Голокосту в Україні. На 1941 рік у місті було 840 тисяч жителів, серед яких понад 200 тисяч євреїв. На момент захоплення нацистами Києва у місті було  не менше 150 тисяч євреїв, які не бажали евакуюватися чи тікати з рідних місць.

28 вересня 1941 року нацистська окупаційна влада в Києві повісила наказ про збори євреїв міста біля залізничної станції в урочищі Бабин Яр.

Протягом двох днів, 29-30 вересня 1941 р. тут було розстріляно 33 771 євреїв (за даними айнзацгрупи С).

Масові вбивства євреїв в Україні здійснювались нацистами і до подій у Бабиному Яру, починаючи з моменту окупації радянських територій.

Криваві розправи проводили спеціально створені айнзацгрупи. Їм надавали підтримку війська СС, а також місцева поліція. Масові вбивства здійснювалися за визначеним планом: у встановленому місці заздалегідь копали великий рів (часто його копали приречені на смерть), на краю якого гітлерівці вишиковували групи євреїв, змушували їх роздягтися і потім розстрілювали кулеметними чергами. Поранених закидали землею разом із живими. У Литві, Білорусі, Україні з’явилися численні братські могили.

Саме на територію Райхскомісаріату Україна припадає найбільша кількість жертв Голокосту в Україні, саме тут нацисти вдавалися до масових розстрілів, екзекуцій, яких майже не було на територіях Трансністрії чи Закарпаття.

Завдання і запитання:

• Яка подія об’єднує світлини?
• Як би ви зрозуміли текст оголошення з Джерела 9?
• Чи мало єврейське населення вибір не виконувати це розпорядження?

[Додаткові матеріали]

Львівське гетто

Відразу після загарбання Польщі, де проживала одна з найбільших єврейських громад, усе єврейське населення було переселене у спеціально створені гетто (відокремлені від зовнішнього світу поселення з мінімальними умовами життя), а їхня власність конфіскована. Створення гетто передбачало подальше повне знищення їхніх мешканців.

Восени 1941 р.  нацисти почали створювати гетто в Західній Україні і примусово збирати туди єврейське населення. Гетто були створені в Станіславі, Дрогобичі, Тернополі та інших містах Галичини. Найбільшим було Львівське гетто, яке проіснувало з осені 1941 до літа 1943 рр..

Від 16 листопада до 14 грудня 1941 року окупаційна влада переселила до гетто понад 136 тис. євреїв, а українці та поляки, що мешкали на цій території, до 14 грудня повинні були виселитися в інші райони міста.

За весь окупаційний період у Львівському гетто, ізольованому від міста парканом і колючим дротом, утримувалось близько 138 700 євреїв.

Майже всі люди, що пройшли через нього, загинули в ньому або в Янівському концтаборі (м. Львів), чи були депортовані з нього в табори смерті.

Характерними рисами гетто були:

• розташування в найбіднішому районі міста із забороною залишати його територію;
• скупчення великої кількості людей, перенаселення (в одній кімнаті проживало до 20 осіб з різних сімей);
• відсутність води, каналізації;
• голод, хвороби, відсутність медичної допомоги, висока смертність;
• насильство, постійні «акції» депортацій, поступове знищення євреїв.

Завдання і запитання:

• З якою метою створювались гетто?
• Що означає «танго смерті» (Джерело 3)?
• Що, на вашу думку, було найважчим для людей, які переживали ці події?

[Додаткові матеріали]

Анна Франк

Анна Франк — єврейська дівчинка-підліток, що народилася в Німеччині, але в 1933 році її родина втекла в Амстердам. Проте і там застала їх німецька окупація, і дівчинка протягом 25 місяців разом зі сім'єю — батьками Едіт та Отто Франками, старшою сестрою Маргот та іншою єврейською родиною ван Даанів переховувалася в окупованих Нідерландах, на горищі фабрики у спеціально облаштованому сховищі.

Анна Франк стала відомою завдяки щоденнику, який вона вела під час переховування від нацистів. Щоденник цієї дівчинки зібрав спогади про життя родини, переживання, страхи, мрії.

Останній запис у щоденнику датується 1 серпня 1944 року. 4 серпня сховище було виданим, і разом із восьма його мешканцями заарештованими були і ті, хто допомагав їм переховуватися. А вже у вересні 1944 року вісьмох євреїв було перевезено у польський табір смерті — Аушвіц. Живим у сім’ї Франків залишився лише батько. Сестри Маргот та Анна померли з різницею у кілька днів від тифу у таборі Берген-Бельзен між кінцем лютого та початком березня, не дочекавшись всього лише одного місяця до визволення табору англійськими військами.

Все своє подальше життя Отто Франк присвятив щоденнику своєї дочки, який йому передали непрочитаним друзі, що допомагали їхній сім’ї переховуватися. У 1947 р. книжка з’явилася друком у Нідерландах.

Завдання і запитання:

Розгляньте фото  і зробіть припущення:

• з якої родини ця дівчинка;
• скільки їй років;
• коли і в якій країні зроблене фото;
• як могла скластися її доля в роки війни.

[Додаткові матеріали]

Трагедія ромів і сінті

Трагедія циганського народу (ромів і сінті) є також одним із найжахливіших злочинів нацистів. Роми сприймалися з погляду нацистської расової теорії як загроза расовій чистоті німців.

У кінці 1930-х рр. багато ромів були стерилізовані і ув’язнені у концентраційні табори. Частина німецьких ромів в 1940 – 1941 рр. була депортована на територію захопленої нацистами Польщі. З 1941 року почалися масові страти ромів на окупованих радянських територіях, а з 1943 р. – депортації в концтабори.

У ніч з 2 на 3 серпня 1944 р. у нацистському таборі смерті Аушвіц–Біркенау у газових камерах було знищено 2897 циган. Загалом у цьому таборі з 23 тис. циган, депортованих з 14 країн, загинуло понад 20 тис. Вважається, що під час Голокосту від репресій загинуло від 600 тис. до 1 млн 500 тис. ромів.  Понад 90% ромського населення Австрії, Німеччини та Естонії було знищено фашистськими режимами.

Під час Другої світової війни в каральних акціях окупаційного режиму в Україні було знищено порядком 19–20 тис. осіб національності рома, проте немає даних про загиблих на примусових роботах, у таборах-гетто, під час рейдів УПА та радянських партизан тощо.

23 листопада 1996 р. лідери ромських організацій 10 країн Європи та Сполучених Штатів Америки  ухвалили  вважати  2 серпня  Міжнародним днем голокосту ромів.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 8 жовтня 2004 р. № 2085-ІV «Про відзначення Міжнародного дня голокосту ромів» Міжнародний день голокосту ромів в Україні відзначається на державному рівні.

Завдання і запитання:

• Що спільного в долі  євреїв та ромів у роки Другої світової війни?

[Додаткові матеріали]

Праведники народів світу

Праведниками народів світу називають тих,  хто в роки Другої світової війни в окупованій нацистами Європі рятував євреїв від знищення. Це почесне звання

запроваджено у  1953 році державою Ізраїль для вшанування людей, які рятували євреїв. Особа, що визнана Праведником народів світу, отримує в нагороду іменну медаль, почесний сертифікат і право додати своє ім'я до написаних на Стіні Честі в Саду Праведників у Яд Вашемі в Єрусалимі.

В усіх без винятку країнах Європи, окупованих нацистами,  будь-яка допомога чи рятування єврея, єврейської жінки, дитини, старої людини  каралися миттєво і тільки в один спосіб — смертю…

У такій екстремальній ситуації неєвреї, які вирішували рятувати євреїв, ховати їх у себе, робити фальшиві документи, приносити їжу, сприяти втечі з гетто чи з табору, були просто героями, тому світ їх і називає Праведниками народів світу.

На шляху геноциду встало багато чесних людей з різних країн. Шведський дипломат Р. Валленберг у 1944 р. врятував життя 100 тисячам угорських євреїв. Я. Корчак опікувався своїми вихованцями з Дому сиріт у Варшавському гетто, добував для них їжу, медикаменти. Під час депортації євреїв до табору смерті Корчак відмовився від можливості врятувати своє життя, до останнього залишався з дітьми і загинув з ними в газовій камері Треблінки.

Багатьох євреїв врятували уряди і населення Данії, Швеції. Датчани не тільки попередили 7 000 датських євреїв про арешти, що готувалися, але і допомогли їм врятуватися, переправивши морем у нейтральну Швецію. У Голландії на знак солідарності з євреями був оголошений загальний страйк, що переріс в антинацистське повстання, придушене гітлерівськими військами.

Незгода з нацистським геноцидом була навіть у країнах-союзницях Німеччини. Фінляндія не виконала вимоги гітлерівців видати євреїв – жителів країни. Фашистська Італія не перешкоджала в’їзду біженців у країну, вживала заходів з порятунку не тільки італійських, але й болгарських євреїв. Навіть іспанський диктатор Франко, вірний прихильник Гітлера, наказав надавати право на іспанське громадянство багатьом євреям Європи, що врятувало їх від смерті.

Ігор Щупак. Окупаційний режим та рух Опору на окупованих територіях. Голокост. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/xiHJt5

Чи не єдиним в Європі офіційним протестом проти винищення євреїв були протести глави Греко-католицької церкви Митрополита Андрея Шептицького, попри його ситуаційні оцінки Німеччини

як визволительки від більшовицького терору. Завдяки діям Митрополита і його брата Климентія Шептицького, було врятовано близько 150 єврейських дітей, рабина Львова Давида Кахане та його родину.
Ці люди врятували честь українського народу і української культури під час

жахливої екстреми Другої світової війни на теренах Європи і нашої України.

Запитання і завдання:

• Кого називають Праведниками народів світу?
• Про які способи рятування євреїв від смерті ви дізнались?
• Чому Праведники світу, незважаючи на загрозу смерті, рятували життя євреям?

[Додаткові матеріали]

Пам’ять та ім’я

«Це не смерть на війні зі зброєю в руках, смерть людей, які залишили десь свій дім, родину, пашню, пісні, книги, традицію та історію.

Це пересічні древа життя. Це загибель коренів, а не тільки гілок та листків. Це вбивство душі і тіла народу… Це знищення нації.»

«…Злочинно вбиті старі ремісники…, злочинно вбиті ломові візники, трактористи, шофери, дроворуби; злочинно вбиті водовози, мірошники, пекарі, кухарі; …злочинно вбиті вчені бактеріологи й біохіміки…; злочинно вбиті бабусі, які вміли в’язати носки й випікати печиво, варити бульйон і робити штрудель з горіхами та з яблуками, і злочинно вбиті бабусі, які не були великими господарками, — вони вміли тільки

любити своїх дітей і дітей своїх дітей; злочинно вбиті дружини, які були вірні своїм чоловікам, і злочинно вбиті легковажні дружини; злочинно вбиті гарні дівчата… студентки й веселі школярки; злочинно вбиті некрасиві й дурні; злочинно убито горбунів; злочинно вбиті співачки;

злочинно вбиті сліпі; злочинно вбиті глухонімі; злочинно вбиті скрипалі й піаністи; злочинно вбиті трирічні й дворічні; злочинно вбиті восьмидесятирічні старі з катарактами на мутних очах, з холодними прозорими пальцями й тихими голосами… і злочинно вбиті діти, які жадібно смоктали материнські груди до останньої своєї миті. Усі злочинно вбиті, багато сотень тисяч, мільйон євреїв в Україні.»

На еврейские темы. Украина без евреев / Василий Гроссман. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/T6fh4

Запитання і завдання:

• Які емоції викликають ці фото?
• Який месидж несуть фотографії?
• Що ховається за зображеннями?
• Яким чином зміст фотографій перегукується з думкою Василя Гроссмана?
• Що таким перерахуванням жертв хотів сказати автор?