Ігор Ільюшин
Доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри міжнародних відносин Київського славістичного університету. Член Робочої групи при Урядовій Комісії України з вивчення та оцінки діяльності ОУН і УПА (1997–2005 рр.); член Робочої групи експертів при Раді Національної Безпеки і Оборони України з проведення додаткових наукових досліджень трагічних подій на Волині в 1943–1944 рр.; учасник Робочої групи при Державній міжвідомчій комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій при Кабінеті Міністрів України. З 1997 р. — учасник українсько-польського семінару з дослідження «важких питань» взаємовідносин між обома народами в XX ст.
Об’єкти наукових досліджень: історія міжетнічних конфліктів, Друга світова війна і європейський Рух Опору, міжнародні відносини та світова політика на сучасному етапі.
Українсько-польський міжнаціональний конфлікт часів Другої світової війни в суспільній свідомості і колективній пам’яті: стереотипи та історичні факти
Від Першої світової війни і протягом майже цілого XX століття шляхи боротьби європейських народів за омріяну незалежність перетиналися в різних місцях і нерідко заперечували один одного. Так, на жаль, було і в історії боротьби українського і польського народів, котрі далеко не завжди опинялися по один бік барикад.
Українці і поляки спрямовували одні проти одних зброю у «польському» Львові в 1918 році і в «радянському» Києві у 1920 році, завдавали одні одним страждань на волинсько-галицьких землях за часів Другої Речі Посполитої і на теренах Радянської України в період сталінських масових репресій 1920-1930-х років. Неймовірно великий тягар пролитої крові ліг на плечі покоління українців і поляків у роки Другої світової війни, коли міжнаціональний конфлікт охопив майже всі землі їхнього спільного проживання, окуповані на той час нацистською Німеччиною.
Формування обопільних стереотипів слід пов’язувати радше з процесами боротьби українського і польського народів за право на власну культуру, національну спадщину, зрештою, державність. Не випадково, що деякі з них проіснували до сьогодення і характерні для свідомості більшості українських і польських громадян. Часто ці стереотипи, як от про надмірну «анархічність» українців або про несамовиту «пихатість» поляків, є просто відображенням певних властивостей того чи іншого народу на певному етапі його розвитку.
Подібні уявлення одного народу про інший навряд чи можуть заважати розвитку добросусідських відносин між ними. Втім, є стереотипи, які поширені тільки в певних прошарках українського і польського суспільств, і породжені вони виключно трагедією, яка сталася в роки війни.
1. Тільки один з учасників українсько-польської територіальної суперечки за землі Волині, Східної Галичини, Холмщини, Підляшшя, Надсяння та Лемківщини, яка відбулася в 1939–1945 (1947) роках, мав законне право на вказані території, тобто лише українці або лише поляки.
2. Тільки один з учасників українсько-польської територіальної суперечки за вказані землі винен в тому, що в ході війни за умов німецької окупації ця суперечка набрала форм кривавої різанини, етнічних чисток, народовбивства тощо, тобто лише українці або лише поляки.
3. Сумнівний характер легітимності входження Західної Волині і Східної Галичини до УРСР і СРСР в 1939 році та, відповідно, сумнівність законності встановлення українсько-польського повоєнного кордону.
Проблема подолання поширених у суспільній свідомості і закоренілих у колективній пам’яті обох народів стереотипів, що стосуються важкої українсько-польської історичної спадщини, ще дуже далека від свого остаточного вирішення. І поки залишатимуться спогади про трагічні сторінки минулого в українсько-польських відносинах, зберігатимуться і ці стереотипи. Водночас, маємо надію, що українські і польські науковці прагнитимуть побудувати таку історичну концепцію цих взаємовідносин, яка жоден із народів не ображатиме та сприйматиметься, якщо і не всіма, то принаймні більшістю, як компромісна.
З цього приводу слід підкреслити, що роль радянського чинника в українсько-польському міжнаціональному конфлікті в роки війни безумовна. Цю роль СРСР почав відігравати від моменту підписання в серпні 1939 року пакту Молотова-Ріббентропа, відповідно до якого від Другої Речіпосполитої були відірвані території Полісся, Західної Волині та Східної Галичини.