Масовий спецназ. Українські партизани, 1941–1944 рр.

Олександр Гогун

Закінчив Російський державний педагогічний університет, де вивчав соціальні науки. В 2005 р. захистив кандидатську дисертацію в Північно-західній академії державної служби в Санкт-Петербурзі. Темою дисертації була «Діяльність збройних націоналістічних формувань на території західних областей СССР в 1943–1949 рр.» З 2011 р. Олександр Гогун доктор Вільного університету в Берліні. Є автором двох монографій: Между Гітлером и Сталіним. Українські повстанці. — СПб., 2004 (2-е вид., М., 2012). Сталінські командос. Українські партизанські формування. — М., 2008 (2-е вид., М., 2012).

Масовий спецназ. Українські партизани, 1941–1944 рр.

До українських партизанів не можна застосовувати термін «Спротив» оскільки, як поява цих формувань так і їхні операції не були реакцією на жорстокість окупаційного режиму, а стали наслідком наказу високопоставленого керівництва щодо розгортання боротьби в тилу Вермахта. Відділи були організовані тоді, коли не було кому чинити спротив – тобто до приходу німців і румунів.

Партизанські формування були своєрідним радянським спецназом. Це слово складається з двох частин: «спеціальне призначення». В даному випадку, на відміну від стройових частин Червоної Армії, їхні операції повинні були відбуватися в тилу ворога.

Очевидно, що слово «спецназ» має відповідне змістове навантаження, яке асоціюється з елітним духом, високим рівнем загальновійськової і наявність спеціальної підготовки, достойні фізичні якості бійців, озброєння найновішою технікою. Але Радянський Союз воював, як відомо, не вмінням, а кількістю, тому рівень військової підготовки партизан, частина з яких була зовсім неозброєна, компенсувався кількістю.

Червоні партизани вирізнялися серед інших спалахами масового терору проти представників етнічних груп, ідентичних самим радянським партизанам.  Ключова роль НКВД як головного організатора за фронтової боротьби в перший рік війни надала радянським партизанським загонам відповідний репресивний характер. Можна згадати і підсвідомий вплив на свідомість громадян СРСР в 1917–1941 рр. комуністичної ідеології. Головним завданням загонів була оперативна необхідність — прагнення залякати бандерівців, які завадили підривати залізничні шляхи, а також почуття помсти за партизан, що були убиті силами УПА.

Внаслідок дій сталінських партизанів, до населення окупованої України застосовувався масштабний нацистський терор. Партизани навіть не прагнули якимось чином мінімізувати репресії німців по відношенню до українського населення. Провокуючи нацистський терор, червоні партизани не ставили перед собою завдання обороняти мирне населення окупованих територій від репресій. Таких директив Центр не давав. Більшість партизанських командирів цікавила тільки кількість підірваних поїздів, убитих німців або точність розвідувальної інформації. Зовсім протилежною була позиція УПА оскільки захист сільських жителів був пріоритетним завданням для загонів повстанців. Для реалізації цього завдання ОУН створила мережу «самооборонних кущових загонів».

Страждання мирного населення ускладнювалося ще тою обставиною, що радянські спецпідрозділи використовували тактику випаленої землі. УПА, на відміну від останніх, не могла собі дозволити безоглядність в знищенні господарських ресурсів. В деяких випадках ця руйнівна діяльність шкодила навіть самому радянському режиму. В сільській місцевості дії червоних не завжди розуміли інші партизанські загони. Крім «зовнішніх» дисциплінарних порушень, у радянських партизанських загонах була велика кількість внутрішніх конфліктів. Знаменитий командир Михайло Наумов вважав «відсталість керівництва» однією з причин невдач.

Це було наслідком однієї з істотних особливостей радянських партизан — їх безідейності, що вело до відсутності спаяності. Якщо всі особисті зусилля не підпорядковані спільної мети, то на поверхню виходить себелюбство, егоїзм та інші риси характеру, що провокують сварки у колективі. Сталінські партизани клялися у любові до «вождя народів», але не були переконаними сталіністами і марксистами. Взагалі все радянське суспільство до 1941 року було вже деідеологізованою.

...Червоні партизани не ставили перед собою завдання обороняти мирне населення окупованих територій від репресій. Таких директив Центр не давав... Зовсім  протилежною була позиція УПА, оскільки захист сільських жителів був пріоритетним завданням для загонів повстанців.

Copyright © 2016 ВА "Нова Доба". Усі права застережено.