Олег Будницький
Російський історик, доктор історичних наук, професор, спеціалізується на дослідженні російської історії XIX — поч. XX ст. Є провідним науковим співробітником Інституту російської історії РАН і професором факультету історії Вищої школи економіки. Також є академічним директором Міжнародного центру історії та соціології Другої світової війни та її наслідків, директором Міжнародного дослідницького центру російського і східноєвропейського єврейства, головним редактором щорічника «Архів єврейської історії», членом редколегій журналів «Kritika: Explorations in Russian and Eurasian History», «East European Jewish Affairs», «Jews in Russia and Eastern Europe». Є автором наукових і популярних праць, понад 150 статей, виступає як публіцист і популяризатор, ведучий і учасник теле-і радіопрограм.
Особливості Голокосту на території Росії
Чим відрізняється Голокост на території Росії від Голокосту на території України або, наприклад, Білорусії? Принципово нічим: точно так нацистські поплічники винищували євреїв, намагалися знищувати всіх, кого тільки знаходили. Тим не менш російська ситуація має деякі особливості. По-перше, не вся територія Росії була окупована, і головні центри, де жило найбільше число російських євреїв, — Москву і Ленінград — нацисти не захопили. Друга особливість — те, що, за винятком північно-західних і деяких центральних районів, у євреїв, які проживали на території Росії, була можливість евакуюватися, і тому значна частина встигла виїхати. Тим не менш сталося так, що деяких евакуйованих і навіть тих, що вибралися із заблокованого Ленінграда, наздогнали нацисти на Північному Кавказі, куди вони втекли. Влітку 1942 року нацисти захопили значні території півдня Росії і саме там і було знищено більшість тих євреїв, які були вбиті на російській території.
Які ще були особливості Голокосту на російській території? По-перше, всі окуповані території перебували в зоні відповідальності військової адміністрації, а не державної. По-друге — євреїв, в цьому є певна схожість з нацистською політикою в Україні, прагнули знищити відразу, як можна швидше, тут же розстріл.
На території Росії, за оцінками істориків, згідно з німецькими документами було утворено 41 гетто. Вони були різні за розмірами, за кількістю євреїв, які в них містилися, — від 100 осіб до двох і більше тисяч. Найбільше гетто було в Смоленську, і воно проіснувало довше ніж інші. Мешканців гетто, яких використовували спочатку на роботах, було знищено 15 липня 1942 року.
Найбільш північною точкою Голокосту в Росії вважається м. Пушкін під Ленінградом, де колись вчився в ліцеї О.С.Пушкін і де були розкішні палаци. Один з палаців, Катерининський, став місцем реєстрації і збору євреїв. Мабуть, вони не розуміли, що їх чекає, вони приходили на реєстрацію. Їх поміщали тут же в підвали Катерининського
палацу, і так зібралося приблизно 800 осіб. А потім їх групами виводили в Катерининський парк і там розстрілювали. Протягом 1–2 днів всі євреї міста Пушкіно були знищені.
Інформація про Голокост, яка, можливо, запобігла б загибелі значної кількості євреїв, була мінімальною і дозованою. Чому? Щоби не лити воду на млин нацистської пропаганди, адже німці говорили про боротьбу з жидо-більшовизмом....
Друга окупація Півдня Росії нацистами простягнулася набагато дальше. Було захоплено Ростовську область, Краснодарський край, Північний Кавказ. Вона виявилася найбільш згубною для російських євреїв і тому, що на тих територіях проживала найбільша кількість євреїв, і тому, що тут виявилося багато евакуйованих і біженців з центральних районів, навіть із Ленінграда. Наймасовіше, вбивство євреїв на території Росії відбулося в Ростові-на-Дону, ми це називаємо навіть «російський Бабин Яр».
По-перше - чому євреї, власне, не виїхали з Ростова? Тому що Ростов здали дуже швидко, і розумієте, в чому була особливість, радянська влада ніколи не давала повної інформації, радянські газети того часу не давали уявлення про реальність. Що відбувається насправді, люди не знали. Не було організовано масової евакуації, в тому числі і з метою, щоб не створювати паніки. Жителі Ростова виявилися покинутими, 24 липня 1942, Ростов був зданий. Тут же негайно починається реєстрація євреїв. Євреї добровільно реєструвалися, вони ж не думали, що їх хочуть вбити. 8 серпня, з’являється оголошення від єврейської ради, підписане доктором Лур’є, про те, що євреям треба зібратися 11 серпня з речами, тому що вони будуть перебазовані в якесь безпечне місце для запобігання ворожих дій по відношенню до них. Деякі співгромадяни почали грабувати євреїв, розуміючи, що це безкарно, це дозволено. 11 серпня ростовські євреї зібралися на збірний пункт і потім групами, хто пішки, хто на транспорті були доставлені до Зміївської балки, де і були розстріляні. За різними даними в Зміївській балці 11–12 серпня 1942 р. було розстріляно від 16 до 18 тис. осіб.