Зачин

…Війна то є страшна річ. …Від 12 до 16 років життя я був свідком війни. Але я і мав нагоду спостерігати наслідки війни. На війні людина може озвіритися, стати твариною. Війна не ушляхетнює.

Вседозволеність, безкарність, знеособленість і жорстока логіка збожеволілого натовпу. Вражений, я сидів у кабіні полуторки, […] і я розумів, що війна далеко не все спише.

Леонід Рабичев. Останні дні війни: спогади очевидців. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/x9Uxrk.

…Коли люди не хочуть знати правду, хочуть помилятися і хочуть говорити про те, як було все красиво і благородно – це нерозумно, це самообман. […] Ми не можемо рухатися у майбутнє, поки не з'ясуємо усе з минулим .

З інтерв’ю сина Володимира Гельфанда, автора унікального фронтового щоденника. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/ux9Fk5.

Завдання і запитання:

• Як інформація зі стікера пов’язана з темою уроку?
• Хто і як, на вашу думку, може говорити про події, що визначили повоєнну долю населення та світу?
• Чому суспільство повинне обговорювати проблеми, порушені у матеріалах стікера?

Перемога та переможці

[…] Цією декларацією ми знову підтверджуємо нашу […]  рішучість створити в співпраці з іншими миролюбними націями побудований на принципах права міжнародний порядок, присвячений світу, безпеці, свободі і загальному добробуту людства.

Ялтинська конференція: Декларація про звільнену Європу. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  https://goo.gl/7496tS.

Добре пам’ятаю радісний день, коли всі плакали від радощів, обнімалися, цілувалися: Перемога!.. Перемога!!! Війні кінець!!! Ми з братиком Вовкою дивувалися: які дурні ці дорослі – треба сміятися від радощів, а вони від радощів плачуть!.. Мир!

Присвята моєму батькові-фронтовику та мільйонам полеглих у Другій світовій війні. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/QWMT7n.

Яке то велике надбання – мир  на землі!.. У зруйнованій, сплюндрованій ворогом Україні, що відроджувалася, вставала з руїн, люди, незважаючи ні на які труднощі, на голод 1947 року, часто говорили; «Нічого, виживемо! Аби лише війни не було!..» […] А в 1945-му ми насолоджувалися миром!.. Ми пили повітря миру і не могли напитися, нарадуватися ні з чим незрівнянним відчуттям миру.

Присвята моєму батькові-фронтовику та мільйонам полеглих у Другій світовій війні. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/YdCKWC.

Завдання і запитання:

• Наскільки єдиними у цей історичний момент були помисли народу і влади? 

Скористайтеся «Матеріалами до стікера», як додатковим ресурсом для підготовки більш аргументованої відповіді.

[Додаткові матеріали]

Символи перемоги

…Мої книги про мир завжди тримаються […] на моменті, коли мир вступає в дію. З цього конкретного моменту завжди відходять відгалуження… Однак найбільше мене захоплює те, як частинки, шматочки реального життя та реальних місць допасовуються одні до одних, утворюючи велетенську складанку.

Даллас Г. Примарний мир. 1945. Незавершена війна / Г. Даллас – К.: Темпора, 2012

Головний популярний міф довкола цієї війни – це […] проста історія про союз добрих людей, які воювали проти союзу поганих людей. Це надзвичайно утішливий спосіб оцінювати минуле, і шкода розлучатися з ним. Але ми мусимо з ним розлучитися.

Різ Л. Друга світова війна за зачиненими дверима. Сталін, нацисти і Захід / Л. Різ.- К.: Темпора, 2010.

Завдання і запитання:

• У чому ви вбачаєте символізм образу майбутнього миру, що формувався у свідомості населення західного і східного світу?
• Розгляньте світлини. Яким у пам’яті переможених зберігся образ переможця?

[Додаткові матеріали]

Пам'ять про загиблих

Встановити долю всіх загиблих і зниклих безвісти Країна Рад ніколи не ставила за мету, оскільки наявні дані про колосальні втрати СРСР у війні, підривали б політичну систему держави, компрометували б її в очах світової спільноти. Тому, з одного боку, солдати й офіцери минулої війни були визнані героями, і в той же час, з мовчазної згоди суспільства, мільйони були поховані невідомими, в мороці забуття.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/zkuYDK.

[…] Ківш екскаватора під час будівельних робіт підняв на світ Божий не тільки мерзлу землю, рясно всіяну останками загиблих воїнів, він підняв на людський позір й історію великої трагедії луцьких шталагів №360/Z і 365/Z, що стали останнім домом для майже одинадцяти тисяч військовополонених, які потрапили в полон в перші місяці страшної війни.

Будівельні роботи, м. Луцьк. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/FH3K6S.

У листі, що надійшов до України від Державного агенства Міністерства оборони США з обліку військовополонених та загиблих під час воєнних дій,  американські партнери подякували за підтримку у проведенні першої комбінованої українсько-американської місії для пошуку та вилучення решток льотчика військово-повітряних сил американської армії, чий літак Р-51С був збитий ворогом над територією України 6 червня 1944 року в період Другої світової війни.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/RaqfPY.

То яким же має бути день 9 травня не з погляду 1945-го, не з погляду хрущовських і брежнєвських часів XX століття, а з погляду XXI століття, незалежної держави України? Цей день має бути без парадів. Усі йдуть до церков і моляться. Моляться за велику перемогу, за жертовність повстанців, за добру пам’ять про усіх загиблих. Дев’яте травня – день пам’яті. День моління. День прощення. Це день спогадів. Спогадів, скерованих у такий розвиток думок і самоствердження, який нас усіх в Україні об’єднує й консолідує.

Ігор Юхновський. До історичної пам’яті України про Другу світову війну. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/Y97qCa.

Завдання і запитання:

• Чому важливо вшановувати пам’ять про загиблих у роки Другої світової війни?
• Чи має значення для суспільства те, кого і як вшановують?
• Чи погоджуєтеся ви з думкою І. Юхновського? Обґрунтуйте свою позицію.

[Додаткові матеріали]

Скалічені війною

[…] У листі від Мінсоцполітики зазначено: “Станом на 01 квітня 2017 року чисельність ветеранів війни становить 1 230 778 осіб, а жертв нацистських переслідувань – 2 381 особа”. Водночас у Міністерстві підкреслюють, що в їхній статистиці неможливо відділити зі загальної кількості ветеранів війни власне ветеранів Другої світової.

«Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, від 12.05.1994 №302, […] не дає можливості виокремити із загальної кількості ветеранів війни, зокрема ветеранів Другої світової війни», – йдеться у відповіді Мінсоцполітики.  

Скільки в Україні лишається ветеранів ІІ Світової війни. Офіційна статистика – 2017. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/PkcTdj.  

Після війни радянські міста були переповнені людьми, яким пощастило вижити на фронті, але які втратили в боях за Батьківщину руки і ноги. Саморобні візки, на яких снували між ногами перехожих людські обрубки, милиці і протези героїв війни псували картину світлого соціалістичного сьогодення. І ось одного разу радянські громадяни прокинулися вранці і не почули звичного гуркоту візків і скрипу протезів. Їх збирали за одну ніч з усього міста спеціальними нарядами міліції і держбезпеки, відвозили на залізничні станції, вантажили в теплушки типу ЗК і відправляли в ці самі «будинки-інтернати». У них відбирали паспорти і солдатські книжки – фактично їх переводили у статус ЗК (ув’язнений).

Валаам був лише одним, але найвідомішим із десятків місць заслання інвалідів війни.… їх обличчя, очі, руки, їх невимовні посмішки, посмішки істот, які ні би в чомусь навік провинилися, які ніби просять за щось пробачення. 

Таємниця в'язнів-інвалідів другої світової. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/UnTWyq.

Визнання й пам’ять – ось чого найбільше прагнуть ветерани й чого ніколи не отримують удосталь. Саме тому публічні пам’ятні урочистості, відзнаки й пам’ятники мають важливе значення. Солдати шукають сенс перенесених страждань, і суспільство має ресурси, щоб задовольнити цю потребу – доброзичливе й шанобливе ставлення прискорює реінтеграцію в цивільне життя. Те, що будь-яка людина, незалежно від її моральних якостей, може зламатися на війні, було вперше визнано лише після Другої світової…

Жах без імені: Травма як продовження політики. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/HNpWfY.

Завдання і запитання:

• Чи можна вважати світлини відображенням «двох сторін однієї медалі»?
• Чого, на вашу думку, найбільше заслуговують ветерани і ті, хто пережив лихоліття?
• Чого недоотримують в достатній мірі люди, що пережили війну?

[Додаткові матеріали]

Військовополонені

Для перевірки колишніх військовослужбовців Червоної армії, що перебували в полоні і оточенні супротивника, була створена ціла мережа спеціальних таборів […] для ув'язнених, які в переважній більшості не скоювали злочинів. Лише після смерті Сталіна, у 1956 р.,  ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли постанову "Про усунення наслідків грубих порушень законності відносно колишніх військовополонених і їх сімей". З 1956 р. усі справи колишніх військовополонених були переглянуті. Переважна більшість з них була реабілітована.

Військовополонені Другої світової війни - архів статей і спогадів. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/M8RfC7.

У 1985 р. в США була заснована медаль "За гідну службу в полоні". Нею нагороджують солдатів, що побували в полоні, у тому числі й посмертно. А 9 квітня 2003 р. американський президент оголосив про нове державне свято – День пам'яті американських військовополонених. Звертаючись із цього приводу до нації, він сказав: "Вони є національними героями, і їхня служба нашою країною не буде забута". Усе це підкріплює в солдат упевненість, що про них потурбуються. У свідомості американських солдатів міцно укорінилася думка про те, що батьківщина своїх на війні не забуває і ні в чому не звинувачує, якщо їм на війні "не пощастить".

 Військовополонені Другої світової війни – архів статей і спогадів. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/5WdbW5.

Депутати бундестагу від партії «Союз-90/Зелені» Марілуїзе  Бек і Фолькер Бек запропонували офіційно визнати радянських військовополонених жертвами нацистського режиму. «…Час іде, і буде сумно та соромно, якщо німецький бундестаг продовжуватиме відмовлятися визнати несправедливість стосовно радянських військовополонених», - йдеться в листі депутатів до голови парламенту. (Липень 2016 р.)

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/kxYfmk.

Завдання і запитання:

• Чому колишніх полонених червоноармійців нині вважають жертвами двох тоталітарних режимів?
• Як ви вважаєте, чи змінилося ставлення колишніх полонених до: супротивника, товаришів по нещастю, оточення та до війни загалом?
• У глибині душі колишні військовополонені думають про себе як про героїв, а чи відчувають себе жертвами?
• Чи змінилося ставлення суспільства до колишніх військовополонених? Від чого або ж від кого залежать зміни?
• Чому, на вашу думку,суспільне ставлення до полонених часів Другої світової війни у різних країнах – різне?
• Якою є пам’ять про військовополонених у вашому населеному пункті?

[Додаткові матеріали]

Біженці. Переміщені особи. Репатріація

В кінці найбільшого збройного конфлікту сучасності в Західній Європі налічувалося від 6 до 10 млн осіб, які залишили свій дім. Приблизно 2.4 млн жителів України в той момент опинилися далеко від історичної батьківщини. [...] З колишнього Третього райху на батьківщину повернулися або були вивезені 5 млн жителів СРСР, з яких понад 2 млн склали українці...

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/otJRiL.

«Істинно нещасними були люди, які з тієї чи тієї причини… не хотіли повертатися додому, боячись нових переслідувань. Страх, який зазнавала ця група, вразив нас кількістю самогубств серед людей, котрі віддавали перевагу смерті, аніж поверненню на батьківщину» – Д. Ейзенхауер.

Гальчак С. Під час війни з України в Німеччину було вивезено цілу «країну» остарбайтерів / С. Гальчак. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/qauj3s.

«…. Важко ми працювали у Німеччині але й не легше було після повернення додому: те ж поле, та ж робота. І так усе життя. Пенсія маленька, добре, що сини допомагають …»

Гальчак С. Під час війни з України в Німеччину було вивезено цілу «країну» остарбайтерів / С. Гальчак. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/qauj3s.

Роками єдиним документом репатріантів була довідка про репатріацію. З нею і на роботу було вкрай важко влаштуватися, і вирішити житлові проблеми теж. Посвідчення репатріанта сприймалося як тавро зрадника. Раз ти працював на ворога, маєш спокутувати свій злочин. […] Остарбайтери жили з постійним почуттям провини. Їм втовкмачувалося, що довіру радянської батьківщини не так легко повернути.

Жертви з тавром зрадників. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/QzkJH6.

 

Завдання і запитання:

• Прокоментуйте цитату з книги Грегора Далласа «Примарний мир. 1945. Незавершена війна»:
  «У 1945 році десятки мільйонів європейців […] виявили раптом, що не є громадянами жодної держави».
• Що спільного було в долях репатріантів?
• Наскільки репатріація відповідала життєвим планам тих, хто її пережив?
• Чи можна вважати репатріацію після Другої світової війни прикладом порушення прав людини?
• Що допомогло людям адаптуватися в нових умовах після репатріації?

[Додаткові матеріали]

 

Жіноча доля

Друга світова — це перша війна, коли жінкам дозволили брати до рук зброю нарівні з чоловіками. Раніше жінку використовували лише в тилу або на допоміжних роботах чи в медчастинах. … Те, що жінка стала повноцінною учасницею бойових дій, є не лише свідченням максимального експлуатування людського ресурсу, яке чинила влада,… але й підсумком тривалого процесу емансипації.

Міжнародний форум «Жінки Центральної та Східної Європи у Другій світовій війні: специфіка гендерного досвіду у часи екстремального насильства».

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/FCTQF9.

В багатьох чоловіків було почуття провини за те, що воюють дівчиська, а разом з тим — змішане почуття замилування й відчуження. Ветеран війни М. Кочетков писав: «У розвідку я, може бути, з такою і пішов, а в дружини би не взяв».

Жінки і війна. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/xrorR9.

Друга світова війна змінила як умови праці, так і умови героїзації. Відтепер герої пішли на фронт, а жінки мали відбудовувати регіони (вочевидь, не так героїчно). […] Саме у той час, коли «чоловіки захищали землю», жінки працювали на виробництві, створюючи економічний тил та інфраструктуру. Одразу після того, як війна закінчилась, жінкам запропонували повернутись на «свої місця» і продовжувати виконувати функцію «берегині» та «матері». Відтак з’явилось звання Мати-героїня, яке надавали лише у випадку, якщо жінка народжувала 11 дітей, і всі вони на момент коли 11-тій дитині виповнювався рік, були живі..

Завдання і запитання:

• Якою суспільство уявляло собі жінку, що пройшла війну?
• Якою, на Вашу думку, була жінка що пройшла війну?
• Чому в Україні, загалом, продовжується радянська традиція зображати жінку символом, жертвою, страдницею на тлі героїчного образу чоловіка – воїна?
• Чи можна вважати, що монументи «Жінка - воїн»,  «Батьківщина-мати» звеличують Жінку?
• Чому було не прийнято вдаватися в подробиці того
• Наскільки реально і справедливо радянське суспільство оцінило роль та визначило місце жінки в роки війни.

[Додаткові матеріали]

Дитинство обпалене війною

От уже багато років я, як колишній голова ради ветеранів села Петрівки Красногвардійського району АР Крим, пишу в усі владні структури, щоб у календарі, як і для інших категорій громадян, з’явився День дітей війни. На жаль, поки що на мої листи надходили лише відмови. В одних писали, нехай святкують з усіма пенсіонерами День літньої людини, в інших — для того щоб встановити такий день, необхідно мати вагомі підстави...

Але хіба їх немає у дітей війни? Чи не вони своєю працею допомагали фронту як тільки могли. А після війни, ще підлітками, нарівні з дорослими відновлювали зруйноване господарство.  ... 

[Електронний ресурс]

[…] Перше розмите уявлення про явище під назвою « Друга світова війна» я отримав, мабуть, у день, коли народився – в липні 1948 року. У той момент у Лондоні бушувала епідемія поліомієліту – і я, щойно народившись, підхопив вірус. … Наприкінці 1940 – х та на початку 1950 – х років лондонські лікарні були переповнені дітьми, народженими після війни, що потерпали від повоєнних хвороб.

Даллас Г. Примарний мир. 1945. Незавершена війна. – К.: Темпора,2012.

Під час масових депортацій енкаведисти без зайвої сентиментальності виселяли без будь-яких засобів до існування родини підпільників разом із малечею і немовлятами.

Депортовані діти часто не доїжджали до кінцевої точки в Сибіру, помираючи в дорозі від голоду, холоду, виснаження. А НКВД невпинно продовжувало своє спеціальне полювання за дружинами і дітьми провідників ОУН, командирів УПА і всіх, хто брав участь у визвольному русі.

Члени повстанських сімей ставали об'єктами оперативних розробок енкаведистів, завдяки яким сподівалися впіймати і знищити того чи іншого повстанця. Це був також спосіб тиску, коли люди під загрозою мученицької смерті їхніх близьких і дітей вимушені були йти на "співпрацю".

Через це дружини підпільників із малолітніми дітьми здебільшого жили напівлегально, у далеких родичів, односельців, або й цілком чужих людей.

Траплялося й так, що дітей залишали домовленим опікунам, а дружини теж переходили у підпілля. В разі загибелі обох батьків вихованням сиріт займалися родичі або цілком чужі люди. Бувало, що доводилося віддавати немовлята на виховання зовсім чужим людям, аби малюк мав шанси вижити. Ці діти могли ніколи так і не дізнатися, хто їхні батьки, або, кому пощастило, опікуни десятиліттями переховували батьківські фото чи записки, аж поки не можна було показати дитині.

Діти підпілля: недитяча гра у війну. - [Електронний ресурс]

Плодами «забороненого кохання» жінок із ворогом під час воєн нерідко були «діти окупації». Зневага до їхніх матерів переходила і на них. Дискримінація психологічно тиснула на дітей, вони почувалися ізгоями й аутсайдерами, постійними об’єктами глузувань, погорди й агресії. Абсолютній більшості з них довелося рости в атмосфері, коли рідні приховували походження, а сусіди чи однолітки лаяли презирливими словами (залежно від країни): «німчик», «німецький виродок», «російська дитина», «сволота», насміхалися, не дружили з ними.

Історики досі не можуть чітко визначити, скільки таких дітей було народжено в тій чи іншій країні, але дітям, що, як прийнято вважати, не відповідають за батьків, довелося сповна натерпітися лишень тому, що їх батьком був солдат ворожої армії.

«Діти окупації» - ізгої повоєнного суспільства. - [Електронний ресурс]

ЮНІСЕФ, найбільша у світі організація із захисту дітей, була заснована 11 грудня 1946 року для того, щоб давати надію і допомагати дітям, які постраждали від наслідків Другої світової війни. Організація була створена Генеральною Асамблеєю ООН, щоб допомагати дітям у післявоєнній Європі, Китаї та на Близькому Сході. Отримуючи усе своє фінансування з добровільних внесків урядів, громадянського суспільства, приватного сектору та зацікавлених громадян, вона швидко розширила масштаби діяльності та у 1955 р. працювала для дітей у більше ніж 90 країнах.

[Електронний ресурс]

Завдання і запитання:

• Проаналізувавши зображення на світлинах спробуйте уявити з якими повоєнними проблемами зіткнулись діти, що пережили війну?
• Як дорослі відреагували на проблеми дітей?
• Як би Ви назвали дитину війни: «Великою жертвою» чи «Маленьким героєм»?
• Дехто з ветеранів пропонує владі на державному рівні запровадити пам’ятний День дітей війни. Як ви ставитесь до цієї пропозиції?

«…Дещо про переможених…»  німецькі полонені

16 августа с.г. через гор. Киев было проведено конвоирование группы немецких военнопленных в количестве 36 918 человек, в том числе 549 офицеров. Из этого количества пленных было: захвачено войсками 1 – го и 2-го Украинских фронтов 21 249 человек; войсками 1-го и 2-го Белорусских фронтов 7927 чел.; войсками 1-го Прибалтийского фронта 2700 чел., а остальные 5042 чел. направлялись из лагерей НКВД.
Колонны военнопленных проходили по улицам гор. Киева в течение пяти часов – с 10 часов утра до 15 часов дня. Общая длина маршрута по городу от места сосредоточения до места погрузки в эшелоны составляла 21 километр.
При движении военнопленных все улицы, окна и балконы зданий были заполнены местными жителями. Во время появления на улицах колонн военнопленных, по маршруту их движения, собралось свыше 150 тысяч жителей города.

Из доклада Н. Хрущова. О конвоировании немецких военнопленных через гор. Киев.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/TeJXkf.

[…] 5 травня 1950 р. ТАРС передало повідомлення про завершення репатріації німецьких військовополонених: за офіційними даними, в СРСР залишилися 13 546 осіб — 9 717 засуджених, 3 815 підслідних і 14 хворих військовополонених.  Вирішення питання щодо них затягнулося ще більш ніж на п'ять років.

Сергій Гончаров. Гіркота полону. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/7P1xUQ.

В 1943—1954 роках на території Радянської України наявні тоді табори, окремі робітничі батальйони й спеціальні шпиталі для військовополонених та інтернованих здійснювали поховання на 523 створених ними кладовищах. Якщо вірити вцілілим документам, там поховано понад 103 тис. полонених.

Юрій Шаповал. Японці-військовополонені в Україні: невідомі сторінки. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/MNGMSM.

[Додаткові матеріали]

«…Дещо про переможених…» цивільне населення

"Якщо програна війна, то загине і народ. Ця доля невідворотна. Немає необхідності звертати увагу на ті слова, яких потребує народ, щоб продовжувати примітивне життя. Навпаки, краще все це зруйнувати самим, бо наш народ виявився слабким і більш сильному східному народу належить майбутнє. Всі ті, хто залишиться в живих після боротьби, — неповноцінні люди, бо повноцінні помруть на полі бою!".

Із заяви А. Гітлера від 19 березня 1945 р.

Останні дні війни: спогади очевидців. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/wFXxpH.

…Пусть весь народ продолжит как одна семья, от поколения к поколению, всегда твердо придерживаться традиций нерушимости их божественной страны, и выносить то тяжелое бремя ответственности, которое легло на плечи страны, предстоит проделать большой путь. Объедините всю вашу силу для созидания, для будущего. Соблюдайте пути справедливости, благородства духа и работайте с тем решением, что вы можете превознести вечную славу Империи и идти в ногу с мировым прогрессом..

Из речи Императора Хирохито о принятии условий капитуляции Японии 14 августа 1945 г. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/yFg2zm.

…19 січня 1945 Сталін підписав спеціальний наказ «Про поведінку на території Німеччини». Роз'яснення політвідділів, що надійшли на початку 1945 р. про те, «як слід себе поводити» на території Німеччини, про Гітлера і німецький народ виявилися для багатьох несподіванкою і часто відкидалися.

Червона Армія у 1945 році: визволителька або орда ґвалтівників? - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/9hJ8ed.

…Грабежі і мародерство, які влаштували окремі солдати Червоної Армії, меркнуть у порівнянні з систематичною деіндустріалізацією Маньчжурії радянською владою. Працюючи без зупинки, радянські фахівці з допомогою підневільних японських і німецьких інженерів розібрали цілі фабрики і електростанції і відправили їх в СРСР. 

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/5zhBkt.

[Додаткові матеріали]