Зачин

Культура розглядається … як людський спосіб освоєння світу і життя в ньому, як людська діяльність та її результати, як саморозвиток людини через діяльність. Культурою у людській діяльності є те, що відрізняє свідому доцільну діяльність людини від інстинктивної діяльності тварин, яке визначає міру людяного в людині, характеризує її розвиток як суспільної істоти.

Культура і цивілізація. Традиції і новації в культурі.

Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.vuzlib.su/filosofy/09.htm

[…]На противагу природі культура живе в часі, має історичний вимір. Якщо Бог створив світ за шість днів, то час людських творінь  - вся наступна історія. Межі культури – це багатовічна  людська історія […]. Минуле, сьогодення і майбутнє – ось справжній масштаб культури.

В. М. Мужеев Идея культуры. Очерки по философии культуры. -  М.: Университетская книга, 2012

Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.rema44.ru/resurs/conspcts/all/mejuev.doc)

Як кінцевий продукт життєдіяльності багатьох поколінь, сукупних зусиль і надбань сучасного покоління культура з її цінностями є для окремого індивіда об'єктивною реальністю, до якої він повинен прилучитись і засвоїти необхідні для його цілісного функціонування, самоутвердження  цінності.  

Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.readbook.com.ua/book/1/11/

Завдання і запитання

• Людина є джерелом загальнолюдської культури, її продуктом, представником, і носієм. Що б з названого Ви поставили б на перше місце?
• У чому різниця між поняттями «культура» та «культурні цінності»? ( ціле і частина цілого, або ж первинне і похідне)
• Поясніть вислів: «Культура є "наскрізною" для історії людства і пронизує собою всі сторони його життя»

Культура і війна

Як би нам не хотілося, а війна є частиною досвіду людського співжиття. Друга світова залишила пам’ятний слід у загальнолюдській культурі.  Війна сама була частиною культури, тобто результатом людської діяльності, що змінила і людину, і суспільство, і суспільні відносини. 

Тарас Лютий. Звідки береться війна? Електронний ресурс. Режим доступу. http://uainfo.org/blognews/1482945185-zvidki-beretsya-viyna-.html

[…]Для мене було потрясінням усвідомлення того, що людське життя не припиняється під час війни[…].

Тарас Прохасько   Друга світова війна: спогади письменників.

Електронний ресурс. Режим доступу http://life.pravda.com.ua/society/2011/05/9/78253/

[…]Культури не поділяються на вищі та нижчі, не знають ієрархії, вони наділені рівною історичною значущістю і цінністю. Існуюча між ними тяглість не означає витіснення старих культур новими, навпаки, лише  сприяє загальному руху людства до щастя і гуманності. Кожна з культур, неначе вносить в цей рух свою частку, виправдовуючи тим самим своє право на існування.

Межуев В. М. Идея культуры. Очерки по философии культуры. -  М.: Университетская книга, 2012 r.

Електронний ресурс. Режим доступу http://ema44.ru/resurs/conspcts/all/mejuev.doc

Завдання і запитання

• Яке судження, на Вашу думку, є найвлучнішим:

Війна знищує культуру.

Війна гальмує розвиток культури.

Війна стимулює розвиток культури

Війна змінює культуру

• Які факти з історії Другої світової війни ви привели б в якості аргументів на користь Вашої думки?

Вплив тоталітарних режимів на культуру в роки війни

«[…]Мучить мене думка про долю мого народу. Більшовики несуть гасло: «Геть німців і петлюрівців»!  У німців гасло: «Геть більшовиків... і українських націоналістів»! Так чи сяк — поганий знак. Вічна розірваність серця, незмінний тиск, невгамовна біль. Як важко, як неймовірно важко любити цю батьківщину, і нести цю любов, як вічне страждання, як посмертний хрест». 

Зі «Щоденника» Аркадія Любченка.   17.02.1943 м. Київ.

Електронний ресурс. Режим доступу. https://day.kyiv.ua/ru/article/ukraina-incognita/v-totalitarnoy-nochi-istorii

[…] П’ять воєнних років у рідному Львові залишились як спомин про те, що і в нас була рідна країна, і що й ми жили надією, що у цій війні вдасться нам здобути для неї краще життя. У цих п’яти роках змінились дві окупаційні влади. Коли з перспективи поглянути і прирівняти ці два періоди, то вони в основному подібні. Всі агресори жорстокі й застосовують жорстокі методи, щоб затримати своє посідання. Та й війна має свої закони, і в той час милосердя не можна сподіватись.

Літературний Львів 1939-1944 років у спогадах Остапа Тарнавського.

Електронний ресурс. Режим доступу. https://artlvivbest.io.ua/s291102/literaturniy_lviv_1939-1944_rokiv_u_spogadah_ostapa_tarnavskogo

[…] Що ж до загального питання, що краще — фашизм (нацизм) чи комунізм, то на нього неможливо відповідати абстрактно. Нацизм був ворогом Німеччини і німецької культури — для того, щоб принизити свою країну до такої цивілізаційної ницості, яку являв собою нацистський режим, необхідна була брутальна і вульгарна руйнація високої гуманістичної німецької традиції. Російський комунізм приніс громадянам комуністичної імперії, мабуть, більше страждань, ніж нацизм — громадянам Німеччини, визнаних «арійцями». Проте нацизм для «неарійців», для рабів Рейху, доля яких чекала й українців, був незмірно жахливіший, ніж комунізм для народів СРСР і нацизм для німців. Українському народові довелось вибирати між одним і другим тоталітаризмом, і він мусив вибрати комуністичний.

Попович М. В. Нарис історії культури України.  

Електронний ресурс. Режим доступу: http://litopys.org.ua/popovych/narys36.htm

[…] Хибно було б розглядати культурну історію СРСР лише як суцільний процес руйнування. Тоталітарний комуністичний режим створював певний тип культури. … За роллю насильства і за спрямованістю на військові цілі ця культура була мілітарною.    […] Мілітарна культура вимагала високої військової техніки і сильної загальної індустріальної та енергетичної бази. Як і Росія петровських часів, Росія сталінська хотіла б взяти від Заходу не його культурно-політичні підвалини, а техніко-утилітарні результати, і в роки перших п’ятирічок на промислових підприємствах Німеччини, Сполучених Штатів Америки та інших держав вчилися сотні радянських інженерів, у тому числі й українських.           

Попович М. В. Нарис історії культури України.   Електронний ресурс. Режим доступу: http://litopys.org.ua/popovych/narys36.htm

Завдання і запитання

• Наведіть аргументи щоб пояснити думку про те чому, що український народ « мусив вибрати комуністичний тоталітарний режим»?
• Що означав цей вибір для української нації та її культури?
• В чому проявлявся вплив тоталітарних режимів на культуру в роки війни?

Коли говорять гармати, музи мовчать, чи коли мовчать музи, говорять гармати?

«Я не можу стріляти з автомата. Зате в моїх руках інша зброя – різець і липова дощечка. Я воюю з ворогом силою мистецтва». Ніл Хасевич

Загибель митця. Володимир Гінда.

Електронний ресурс. Режим доступу: https://zbruc.eu/node/63058

«[…]Я никогда не был военным человеком, но у меня всё-таки оказалось могучее оружие в руках, это — песня. Песня, которая также может разить врага, как и любое оружие[…] И потому с первых же дней я принялся со святым, искренним чувством за создание собственного оружия, которым я лучше всего владею, — песни.

З чорновика неопублікованої статті композитора А.В. Александрова. Муза на фронте.

Електронний ресурс. Режим доступу: http://nasha-molodezh.ru/blogs/tatyana-zharikova/muza-na-fronte.html

Коли почалася війна, актор Павло Кадочніков прийшов в райком комсомолу з заявою в народне ополчення, але йому відповіли: « Повернися на студію[…] Зараз війна, але мистецтво не повинно померти. З цього дня вважай себе солдатом і виконуй свій обов’язок[…]».

Електронний ресурс. Режим доступу: http://es-kiz.ru/profesijni-visoti-i-osobisti-drami-pavla-kadochnikova-p...

Війну виграють не тільки завдяки чисельній чи військовій перевазі, виграють її ще й завдяки перевазі – духовній. А це означає – всупереч всім смертям – кохати, мріяти і […] співати.

«Кто сказал, что надо бросить песни на войне.

После боя сердце просит музыки вдвойне».  

Електронний ресурс. Режим доступу: https://sites.google.com/site/velikaavojna1945/i-etap-proekta/goroda-geroi/pionery-geroi/spoem-o-vojne

«[…] Політвідділ завжди наголошував, що ми своїми концертами допомагаємо виховувати у молодих бійців – новобранців бойовий дух, а також показуємо ведучу роль комсомолу та комуністичної партії в організації бойових дій. Пригадую, що в жовтні 1941 р. в дивізії було 92% комсомольців та комуністів. Комуністи завжди йшли попереду, багато гинуло…»

Зі спогадів керівника фронтового клубу стрілецької дивізії Марини Алєксєєвої.

Електронний ресурс. Режим доступу: http://forum.vgd.ru/post/2553/79927/p2306161.htm

«[…]Ні! У ті жахливі роки музи не мовчали. Вони не хотіли і не могли мовчати, бо були потрібні бійцям, які щодня, щогодини йшли на бій, на смерть».

Електронний ресурс. Режим доступу:  http://newsuperbook.blogspot.com/2015/06/blog-post_59.html

Як казав герой повісті «А зори здесь тихие»  - старшина  Васков: « Війна – це не хто кого перестріляє, війна – це хто кого передумає».                          Великая Отечественная — война моторов или война умов? Електронний ресурс. Режим доступу: https://day.org.ru/news/1875

Війна, як не дивно це звучатиме, стала найщасливішим періодом поетів того покоління і не тільки їхнього, тому, що це були роки , коли внутрішній патріотизм співпадав з державним.

Електронний ресурс. Режим доступу: http://club.berkovich-zametki.com/?p=4545

На схід було евакуйовано й кращі гуманітарні сили України — її поетів, письменників, митців, науковців. Не можна чекати, щоб за таких умов, коли всі почуття, здавалося б, гранично спрощено, а митецька праця прирівнена до солдатської, народжувалися дійсно значні витвори культури. А все ж багато хто з інтелігентів, у тому числі українських, згадував пізніше роки війни як світлі й навіть вільні роки. Бо те, що писалось тоді на замовлення часу, писалось щиро.

Попович М. В. Нарис історії культури України.   .

Спогади керівника клубу М.В. Алєксєєвої. Електронний ресурс. Режим доступу:  http://litopys.org.ua/popovych/narys36.htm

Завдання і запитання.

• Як символи картини Гюстава Моро перегукуються з темою уроку?
• Чи розділяєте ви думку античних філософів: «Коли говорять гармати, музи мовчать»?
• Чи стояла в умовах війни  перед радянськими діячами культури дилема вибору кому служити народу чи тоталітарній владі?

Культура - дзеркало всього сущого

[…] Людина має ознаки свого суспільства. Зовнішнім виглядом, вимовою, манерами, потребами та інтересами людина схожа на своє найближче оточення і відрізняється як від попереднього, так і від наступного поколінь. Навіть за фотокарткою з великою вірогідністю можна визначити час, коли жили зображені на ній люди. Людина — це віддзеркалення свого часу, свого світу культури.

Проблема війни та миру крізь призму моралі Електронний ресурс. Режим доступу:  http://studall.org/all4-27519.html

«[…] Масштаби нищення культурних цінностей були настільки значними, що ми маємо цілковите право говорити про зміну культурного середовища на території проживання цілого народу. Досі недослідженими лишаються морально-психологічні, етно-соціальні та культурні наслідки цієї катастрофи, які мали вплив на кілька повоєнних поколінь населення України. […]».

Я. Музиченко.  Вивезення до Німеччини етнокультурної спадщини українців під час Другої світової війни.

[…]Все очевиднішим ставало коротке, зловіще слово – «війна». Вона була, як нам тоді здавалось, десь там, далеко, але її прикмети ми помічали навколо себе, вони були цілком реальними. На вулицях Москви з’явилися діти вивезенні з Іспанії. […] Ми кричали «Но пасаран!», ми співали «Если завтра война…», а по радіо ми чули про звитяги доблесної Червоної Армії в районі озера Хасан і здогадувалися, що це війна[…]

Сперантов В.В. Воспоминания о Великой Отечественной  // Дети и 41-й год Что мы помним о войне, что мы знаем о войне : воспоминания бывших студентов биофака МГУ. – М. : Изд-во ИКАР.

Електронний ресурс. Режим доступу:  http://www.world-war.ru/predvoennoe-detstvo/

… "Це поезія — зсередини війни. Це поезія учасника війни. Це поезія не про війну, а з війни, з фронту. Його (Семена Гудзенко) поезія мені здається поезією-провісницею... Він належить до того покоління, якого ми ще не знаємо, книжок якого ми не читали, але яке відіграватиме не тільки в мистецтві, а й у житті вирішальну роль". 

Зі спогадів Іллі Еренбурга.

Нас не нужно жалеть, ведь и мы никого б не жалели.
Кто в атаку ходил, кто делился последним куском,
Тот поймет эту правду,- она к нам в окопы и щели
приходила поспорить ворчливым, охрипшим баском.

Пусть живые запомнят, и пусть поколения знают
эту взятую с боем суровую правду солдат.
И твои костыли, и смертельная рана сквозная,
и могилы над Волгой, где тысячи юных лежат.

Мое поколение (уривок).                                              Семен Гудзенко

Електронний ресурс. Режим доступу:  http://old.gazeta.dt.ua/personalities/my-ne-ot-starosti-umrem-ot-staryh-ran-umrem-_.html

Із записника Михайла Кульчицького. 1939 р..       

« Мне  дали:   русские — сердце, немцы — ум

грузины — огонь,  украинцы — душу, поляки — хитрость, козаки — силу». 

Як узгодити, примирити «радянське» з «національним»? Арифметично – ніяк. А поетично ось так:

      «И пусть тогда на язык людей
      всепонятный — как слава,
      всепонятый снова, попадет
      мое русское до костей,
      мое советское до корней,
      мое украинское тихое слово...»

Електронний ресурс. Режим доступу:  http://www.poezia.ru/memory/users/29

Завдання і запитання.

• Вважається, що «[…] людину можна зрозуміти через культуру, яку вона творить[…]». Що можна сказати про людину, покоління Другої світової?
• Чи усвідомлюють люди, що світ , який їх оточує є їхнім відображенням?
• Чи змогла українська культура, що розвивалася в умовах тоталітаризму, під час Другої світової війни, все ж таки зберегти свою унікальність?

Війна та доля культурної спадщини

«[…]Загинули в той час мої записи […]не кажучи вже про інші пам’ятні речі, що належали покійним членам родини. Я знаю, що тисячі, мільйони людей в Європі пережили подібне протягом останніх років, але це не втішає, навпаки, погіршує ситуацію. Чим більше людей серед нас втрачає власне минуле, тим більш небезпечною є загроза втрати традицій, духовності, просто – культури. […]».                  

Военные воспоминания о Львове 1939-1940.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lviv4you.com/ru

 «[…]Робітники, селяни, інтелігенція […] підривайте в тилу ворога мости, дороги, знищуйте телеграфний та телефонний зв'язок, підпалюйте  ліси і склади, громіть обози ворога […] Не залишайте нічого цінного ворогу. Все цінне майно, яке не може бути вивезене, повинно безумовно знищуватись[…] У всенародній вітчизняній війні проти фашистських гнобителів нічого не пошкодуємо […], щоб перемогти ворога[…]».

Звернення Президії Верховної Ради Української РСР, РНК УРСР і ЦК КП(б)У до українського народу липень 1941 р.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://history.vn.ua/book/xrestomatia/628.html

[…] Обставини переміщення українських етнокультурних цінностей були різними. Це, насамперед, евакуація до Росії; вивезення пам’яток з України до Німеччини, Румунії та Угорщини під час тимчасової окупації; нищення і грабування українських населених пунктів при відступі німецьких військ; вивезення емігрантами; переправлення до Росії внаслідок реституційного процесу тощо.

Ярослава Музиченко. Вивезення до Німеччини етнокультурної спадщини українців під час Другої світової війни.

[…] Вивозити музейні цінності, архівні та бібліотечні фонди не встигали.  […] Внаслідок швидкого просування німецьких військ взагалі не були евакуйовані і повністю залишились на окупованій території фонди музеїв дев’яти областей України: Вінницької, Волинської, Дрогобицької, Житомирської, Кам’янець-Подільської, Львівської, Станіславської, Тернопільської, Чернівецької[…]Керівництво Військових Рад фронтів та Рад оборони міст всіляко затягували віддавати накази про евакуацію, чекаючи прямих розпоряджень з Москви. Тому в більшості випадків експонати музеїв транспортували вже в умовах безперервних бомбардувань авіацією противника, іноді за лічені дні до захоплення міст німецькою армією. […] Були випадки, коли при відступі Червоної армії, місцеві органи влади не лише не вживали заходів для врятування музейний фондів, але й віддавали розпорядження щодо їх знищення.               

С. Кот.  Радянська евакуація українських музейних цінностей на території УРСР під час Другої світової війни в контексті проблем повернення та реституції втрачених культурних надбань.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/95680/30-Kot.pdf?sequence=1

Завдання і запитання.

• Чому тактика «випаленої землі», яку застосовували обидві сторони під час радянсько – німецької війни сьогодні вважається військовим злочином?
• Евакуйовували, щоб врятувати, чи щоб не дісталась ворогу?
• Чому культурна спадщина окупованого народу є предметом величезної зацікавленості окупантів?
• Чому раніше Радянський Союз, а нині Росія, як правонаступниця СРСР не повернули в Україну велику кількість евакуйованих культурних цінностей?

Війна, культура, загальнолюдські цінності

[…] Цінності є водночас і показником досягнутого людиною, і своєрідною її проекцією на майбутнє.  (Культура і людство в епоху науково-технічного прогресу [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.readbook.com.ua/book/1/11/).

Освічені люди вже не вважають війну ознакою культурного поступу […]. Друга світова війна показала, що протистояння відтепер загострилися на рівні цінностей. Фашистська й комуністична політичні системи бачили своє існування переважно в ескалації режиму війни.

Звідки береться війна?  прогресу [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://uainfo.org/blognews/1482945185-zvidki-beretsya-viyna-.html

«[…] На полях колосилося достигле жито, ясніли польові квіти, співали птахи, а в полях розкладались під палючим сонцем сотні неприбраних тіл загиблих німецьких солдатів. Ми всі зробили тоді величезну кількість малюнків. Саме життя підказувало на кожному кроці гострі сюжети і теми.  …».

Із щоденників автора картини, армійського художника, Ніколая Жукова.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу http://www.liveinternet.ru/users/irinasmalina/post225192378/

«[…]Коли я виріс і зрозумів, що світ не таке вже й привабливе місце, як я собі думав, я підсвідомо вирішив, якщо цей світ неідеальний, він має бути розфарбований мною ідеально в моїх картинах, в яких не буде п’яних волоцюг чи злих матерів, навпаки, тільки добрі батьки та щасливі діти». Норман Роквел.

 [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://fromua.news/article/52653685/15-kartin-gde-hudojnik-risoval-jiznj-kakoy-mi-hoteli-bi-ee-videtj/

Завдання і запитання.

Використовуючи матеріали та світлини стікера доведіть, що в умовах війни формувалися нові культурні цінності, нові принципи міжлюдських відносин, які визначили післявоєнне обличчя людства?

Політика угорської влади щодо української культури на Підкарпатській Україні

[…] Саме між війнами в Закарпатті починається епоха «національного відродження краю» - національний ренесанс. Європейська художня академічна освіта для закарпатських майстрів пензля була тоді нормою. Вони навчалися в Будапешті, Відні, Празі, Мюнхені, Парижі… Йосип Бакшай, Адабельт Ерделі, Андрій Коцка, Федір Манайло, Ігнат Рошкович, Омелян Грабовський, … . В першій половині ХХ ст. сформувалася Закарпатська школа живопису. Основоположниками і вчителями були Й. Бокшай та А. Ерделі. Це – унікальні особистості, які приходять у світ для виконання особливої місії. Багато з них пережили лихоліття не втративши себе, захищаючи свій народ.  

Тетяна Яблонська [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://art-raschdorf.com/ru/article/05_article.html

«[…]При вступі мадярської армії в Хуст дзвонили дзвони в усіх церквах. Мадярам на славу, а нам на похорон.    Тюрми та інші державні будинки були переповнені. Ув’язнених не допитують, не пишуть протоколів, а тільки б’ють, б’ють немилосердно кожного — молодого і старого, вченого і неписьменного[…] Нема потреби досліджувати вину[…] Кожний винен від народження вже тим, що родився русином-українцем, а не мадяром, та живе на цій своїй землі і любить її[…].»      

Володимир Бірчак. Карпатська Україна. Спомини й переживання. — Прага, 1940. — С. 81-86 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://1939.in.ua/memoirs/vijskova-okupatsija-zakarpattja-uhorska-armija-v-khusti/

[…] Розпочалося життя в нових умовах. У школах запровадили навчання угорською мовою. І тільки в горожанській школі були паралельні класи з «угро- руською» мовою навчання.

Історія міста Виноградів. [Електронний ресурс]. Режимдоступу: http://vlibrarymk.blogspot.com/2011/11/blog-post_16.html

«[…] Чеські і словацькі фахівці змушені були виїхати, багатьох закарпатців було репресовано. У травні 1939 року стало трішки спокійніше, що дозволило закарпатським художникам провести установчі збори і замість колишнього товариства організувати Спілку художників Підкарпаття на чолі з А. Ерделі. Проводилися виставки, пленери, приймали гостей з Будапешта […] . Тільки наближення у 1944 році фронту Другої світової війни до Закарпаття пригальмувало творчу діяльність художників та їх голови Адальберта Ерделі. […]». 

zakarpattya.net.ua/Zmi/83288-Barvy-i-temriava-zhyttia-Adalberta-Erdeli