Створення ООН

Відповідно до рішення Ялтинської конференції, у квітні 1945 р. у Сан-Франциско (США). відкрилася установча конференція ООН.  У ній взяли участь близько 300 делегатів від 46 країн світу. Серед засновників ООН була й Україна.

На конференції було ухвалено Статут ООН, що зафіксував найважливіші принципи міжнародного права: розвиток дружніх відносин між націями на засадах рівноправності й самовизначення народів, невтручання у внутрішні справи інших держав, розв’язання міжнародних суперечок мирними засобами, утримання від загрози застосування сили.

Відповідно до Статуту, керівними органами ООН є Генеральна Асамблея — збори всіх членів ООН щорічного скликання, де кожна країна має один голос,  Рада Безпеки, що складалася з 5 постійних членів (СРСР, США, Великобританія, Франція і Китай) і 6 непостійних, що обираються Генеральною Асамблеєю (Рада Безпеки набувала права санкцій, блокади й застосування сили проти агресора; кожен з постійних членів Ради Безпеки мав право вето стосовно будь-якого рішення, що не відповідало його інтересам), Економічна і Соціальна Ради (ЕКОСОР) ООН, Секретаріат ООН і Міжнародний Суд юстиції ООН.

Статут Організації Об'єднаних Націй передбачає, що кожен з головних органів ООН може встановити різні спеціалізовані установи чи підрозділи для виконання своїх обов'язків.

Є багато організацій і агентств ООН, які функціонують та проводять різноманітну роботу з конкретних питань. Деякі з найвідоміших установ — Міжнародна організація праці, Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Продовольча і сільськогосподарська організація ООН, ЮНЕСКО (Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури), ЮНІДО (Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку), Світовий банк і Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ). Саме через ці установи ООН виконує велику частину своєї гуманітарної роботи.

9 грудня 1948 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла  Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього  (набрала чинності 12 січня 1951 р.). Конвенція встановила правове визначення геноциду. Всім країнам-учасницям було рекомендовано запобігати актам геноциду та карати за них під час війни та в мирний час.

10 грудня 1948 року в Паризькому палаці Шайо Генеральною Асамблеєю ООН  була прийнята Загальна декларація прав людини. Декларація стала результатом безпосереднього досвіду Другої світової війни і представляє першоглобальне вираження невід'ємних прав, які мають усі люди.

Завдання і запитання:

• З якою метою було створено ООН?
• Чому, на вашу думку, серед засновників ООН була й Україна?
• Визначте основні завдання ООН.

[Додаткові матеріали]

Визначення західних кордонів УРСР

16 серпня 1945 року між СРСР і Польською Республікою було  укладено договір про радянсько-польський кордон. За цим договором, кордон між обома країнами встановлювався вздовж лінії Керзона з відступами від неї у деяких районах від п'яти до восьми кілометрів на користь Польщі. 

10 лютого 1947 р. підписаний радянсько-румунський договір. Румунія визнавала входження Північної Буковини, території колишніх Хотинського та Ізмаїльського повітів до складу УРСР. 

29 червня 1945 р. підписано договір та протокол до нього про вихід Закарпатської України зі складу Чехословаччини та про її возз'єднання з радянською Україною.

Тобто, більшість західноукраїнських земель увійшла до складу УРСР. Українські етнічні землі – Лемківщина, Холмщина, Надсяння (т.з. Закерзоння) відійшли до Польщі.

Завдання і запитання.

• З якими країнами було узгоджено зміни кордонів?
• Які зміни кордонів відбулися в 1945-1947 рр.?
• Як зміна кордонів вплинула на подальшу долю населення цих територій?

[Додаткові матеріали]

Нюрнберзький процес

За рішенням Потсдамської конференції керівників трьох союзних держав-переможниць у Другій світовій війні,  було створено Міжнародний військовий трибунал, який мав засудити воєнних злочинців і злочини, ними скоєні.

З 20 листопада 1945 р. по 1 жовтня 1946 р. тривав Нюрнберзький судовий процес над групою головних німецьких воєнних злочинців.

Міжнародний військовий трибунал визнав підсудних винними у підготовці та веденні агресивних воєн проти миролюбних країн, у порушенні міжнародних договорів та угод, у здійсненні спланованих воєнних злочинів, що чинилися з особливою жорстокістю, у злочинах проти людства (знищенні народів за расовими та національними ознаками). Дванадцятьом було винесено смертний вирок, деяких засуджено до довічного ув'язнення.

Трибунал оголосив злочинним керівний склад нацистської партії, СС, СД, гестапо. Це перший в історії міжнародний суд, який визнав агресію найтяжчим кримінальним злочином, покаравши як кримінальних злочинців державних діячів, винних у підготовці, розв’язанні та веденні агресивних воєн. Принципи міжнародного права, що містяться в Статуті трибуналу та виражені у вироку, були підтверджені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 11 грудня 1946 р.

Завдання і запитання:

• В чому полягає  історичне значення Нюрнберзького процесу?

Токійський процес

Відповідно до рішень Берлінської (Потсдамської) конференції 1945 р., глав держав СРСР, США і Великобританії про покарання воєнних злочинців Другої світової війни, за угодою між урядами США, СРСР, Великобританії, Китаю, Франції, Австралії, Канади, Нової Зеландії, Нідерландів, Індії та Філіппін  було утворено Міжнародний воєнний трибунал для Далекого Сходу.

До суду, що відбувався впродовж 3 травня 1946 — 12 листопада 1948 рр. в м. Токіо (Японія), за ведення Японією протягом 1928—45 рр. агресивних воєн проти Китаю, СРСР, США та інших країн, вчинення воєнних злочинів і злочинів проти людяності було притягнуто 28 найвищих урядовців, у тому числі 4 екс-прем'єр-міністрів.

Трибунал засудив до страти 7 осіб, 16 підсудних були засуджені довічно, інші — до різних строків ув'язнення.

Токійський і Нюрнберзький процеси мали суттєве значення для утвердження принципів і норм сучасного міжнародного права, що розглядають агресію як найтяжчий злочин. Відповідаючи на небувалі у світовій історії злодіяння фашистів і мілітаристів, ці процеси стали важливою віхою в розвитку міжнародного права. Адже вперше до кримінальної відповідальності були притягнуті офіційні особи, відповідальні за планування, підготовку та розв’язання агресивних воєн.

Завдання і запитання:

• Яке історичне значення Токійського процесу?

Паризька мирна конференція

З 29 липня по 15 жовтня  1946 р. в Парижі тривала мирна конференція, скликана для розгляду проектів мирних договорів між державами антигітлерівської коаліції та колишніми союзниками фашистської Німеччини в Європі— Італією, Болгарією, Угорщиною, Румунією і Фінляндією.

10 лютого 1947 р. договори були підписані.

Положення договорів стосувалися військових репарацій, зобов'язань стосовно прав національних меншин, а також територіальних змін, включаючи кінець італійської колоніальної імперії в Африці і змін італо-югославського, угорсько-словацького, румуно-угорського, радянсько-румунського, болгаро-румунського, франко-італійського та радянсько-фінського кордонів.

Болгарія та Угорщина залишилися в межах, затверджених в 1919 р. Румунія передавала СРСР Бессарабію і Північну Буковину. Італія втрачала всі свої колонії. Вона передавала Греції Додеканезскі острови, а Югославії – півострів Істрія.

Підтверджувалася передача Фінляндією СРСР області Печеніга (Петсамо).

Завдання і запитання:

• Які територіальні зміни відбулися в Європіпісля Другої світової війни, згідно рішень Паризької мирної конференції?
• Яке історичне значення Паризької мирної конференції?

[Додаткові матеріали]

Початок Холодної війни

Ще під час Ялтинської конференції в 1945 р. між західними союзниками та СРСР виникли серйозні конфронтації стосовно повоєнної долі Європи.

Проте доки тривала війна з Німеччиною союзники співпрацювали. Та вже на Потсдамській конференції в липні 1945 р. між учасниками антигітлерівської коаліції значно загострилися суперечності щодо повоєнного врегулювання. Оволодіння США монополією на ядерну зброю, насадження прорадянських режимів у Центральній та Південно-Східній Європі, підтримка Радянським Союзом прокомуністичних сил в інших регіонах поглибили взаємну недовіру.

Прагнення Радянського Союзу скористатися наслідками війни для розширення свого впливу не могло не викликати тривоги західних політиків.

5 березня 1946 р. у Вестмінстерському коледжі м. Фултон штату Міссурі (США) в присутності президента Г. Трумена з промовою виступив  колишній прем'єр-міністр Великої Британії В. Черчилль. Він стверджував, що СРСР відокремив Східну Європу від усього світу залізною завісою і запропонував створити для боротьби проти СРСР і комунізму "асоціацію народів, котрі розмовляють англійською мовою", яка володіла б ядерною зброєю і могла б розраховувати на військову перевагу над Радянським Союзом. Ця промова вважається початком Холодної війни.

Європа особливо сильно постраждала від руйнівних наслідків Другої світової війни. У 1947 році держсекретар США Джордж Маршалл запропонував програму економічної допомоги Європі, яка почала діяти з 1948 р.. Ця програма отримала назву  «план Маршалла».  Однією з цілей програми була протидія поширенню впливу СРСР і соціалістичних ідей на країни Західної Європи.

Згідно з цією програмою, було створено Адміністрацію економічного співробітництва, до якої долучились країни Західної Європи та отримали фінансову допомогу від США.  Країни Східної Європи, які перебували  під контролем СРСР, відмовились від економічної допомоги США.

Завдання і запитання:

• Розгляньте карикатури та поясніть зміст зображень.
• Яким є задум автора карикатур? Що він хотів передати?    
• Визначте причини Холодної війни.
• Які наслідки для країн Європи мало приєднання до плану Маршалла?

[Додаткові матеріали]

Операція «Вісла»

Після закінчення Другої світової війни кордон між Радянським Союзом і Польщею, згідно з договором, пройшов в основному по так званій «лінії Керзона». До Польщі відішли кілька районів, населених українцями. Водночас, частина польського населення опинилася на радянській території. За домовленістю між Польщею і СРСР передбачався обмін населенням на добровільних умовах. Проте насправді з самого початку обмін супроводжувався насильством і численними жертвами. До кінця 1946 р. з Польщі в УРСР було перевезено майже півмільйона осіб.

У 1947 р. виселення українців з південно-східної Польщі вступило у завершальну стадію. На цьому етапі воно було особливо жорстоким. Польська влада за погодженням з радянським керівництвом провела великомасштабну депортаційну операцію «Вісла» - завершальний етап примусової депортації українців з прабатьківських земель Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя.

Ця акція, як депортаційна, детально розроблялася і здійснювалася польською владою, а її виконання координувалося владними органами СРСР. Її проведення офіційно мотивувалося необхідністю припинити діяльність ОУН та УПА в цьому регіоні, позбавити його соціально-економічної та морально-психологічної підтримки з боку місцевих українців, а також змішаних родин і забезпечити цілісність Польської держави.

Роман Кабачій.

Завдання і  запитання:

• Проаналізуйте карто-схему та визначте, населення яких територій охопила операція «Вісла».
• З якою метою СРСР і Польща проводили переселення мешканців прикордонних регіонів?
• Якими були наслідки такого переселення?