«Місця пам'яті» (пам'ятні місця – фр. Lieu de mémoire, нім. Erinnerungsort) — термін, запроваджений французьким дослідником П'єром Нора (Pierre Nora) на початку 1980-х років для позначення місць, символічних об'єктів, з якими певна група людей пов'язує свої спогади, цінності, і де «пам'ять кристалізується і знаходить свій притулок». Місце пам'яті – це будь-яке значуще явище, матеріальне чи нематеріальне за своєю природою, яке за людською волею чи під впливом часу набуло значення символу у меморіальній спадщині тієї чи іншої спільноти.
Історична пам'ять — сукупність […] знань та масових уявлень соціуму про спільне минуле. Ключовою функцією історичної пам'яті є передача досвіду та знань про минуле як основи самоідентифікації. Без історичної пам'яті неможливе відтворення історії суспільства. Вона є успадкуванням минулого досвіду, що опредметнюється у відповідних культурних формах (традиціях, пам'ятках, мемуарах тощо), а також існує у вигляді історичної свідомості народу. Одним із її виявів є спогади учасників історичних подій, їхні усні перекази, письмові свідчення. Своєрідним арсеналом історичної пам'яті є архіви, музеї, бібліотеки. Пам'ять, свідомість, історія взаємозумовлені та взаємозалежні. За своєю суттю пам'ять емоційна, особистісно забарвлена, здатна до містифікацій, що зумовлює можливість її деформацій (зокрема й цілеспрямованими зусиллями зацікавлених соціальних груп).
Завдання і запитання:
Джерело 1. Проект «Камені спотикання» («Stolpersteine»)
Проект «Камені спотикання» («Stolpersteine») був ініційований німецьким художником Гунтером Демнігом в 1994 році та являє собою камінці розміром 10 см з латунними листами, на яких вигравійовано ім’я, місце народження та смерті людини, що стала жертвою репресій за часів нацизму. Камені розміщено біля будинків, де мешкали ці люди.
Джерело 2.
…Але це не місце поховання. Це лише нагадування: тут жила ця людина. Його можна обійти з поваги або наступити з ненавистю. Його складно не помітити. І в цьому полягає ідея проекту. На тротуарах, поряд з нами, виростають тіні інших перехожих. Звичайних пересічних людей, які не розщеплювали атом, не писали симфоній, а жили таким самим буденним життям, як живемо ми зараз, тільки мали трохи менше щастя.
Один камінь. Одне Ім’я. Одна Людина
Джерело 3. Меморіальний музей Голокосту, США
Меморіальний музей Голокосту (англ. United States Holocaust Memorial Museum) – американська національна організація з документування, вивчення і тлумачення історії Голокосту, що служить меморіалом мільйонам людей, які загинули під час Голокосту. Розміщується у Вашингтоні, столиці США. З моменту відкриття в квітні 1993 р., музей прийняв 38.6 млн відвідувачів.
Головне завдання музею – накопичувати і поширювати знання про цю безпрецедентну трагедію; зберегти пам'ять про тих, хто страждав; і заохочувати відвідувачів до роздумів над моральними питаннями, що постали у зв’язку з подіями Голокосту, а також над своїми громадянськими обов'язками. Музей Голокосту є найбільш відвідуваним історичним музеєм світу.
Завдання і запитання:
У сучасній кремлівській політиці пам’яті Друга світова війна та перемога у ній лишається ключовим міфом та змістовим осердям для творення нової російської ідентичності. Її утвердження запрограмовано у вимірі винятково переможної, героїко-патріотичної, «звитяжної», позитивно-наснаженої історії. У ній немає місця поразкам та згадкам про злочини, вчинені радянським керівництвом проти свого та інших народів. Тож, крім тріумфу сталінської імперії, цей міф має свій зворотній, тіньовий бік.
За фанфарами перемоги продовжують ховатися непарадні, часом ганебні й злочинні речі, здатні його підважити. Це унеможливлює пояснення причин і ходу війни, аналіз дій сталінського керівництва, природи тоталітарного режиму, який був безпосереднім винуватцем підготовки і розв’язання Другої світової війни та несе за це свою частку відповідальності.
Завдання і запитання:
Бронзовий солдат (ест. Pronkssõdur) — монумент невідомому солдату (воїнам армії СРСР, що загинули під час Другої світової війни) у Таллінні з комуністичною символікою. Естонія визнала цей монумент символом сталінської окупації.
Встановлений на колективному похованні радянських солдатів (м. Таллінн, Естонія) 22 вересня 1947 р. як пам'ятник Воїну-визволителю.
Демонтований 27 квітня 2007 р. і перенесений разом із частиною поховань на Військовий цвинтар
Піраміда болю – пам’ятник партизанам (м. Гялвонай, Литва). Відкритий 27 червня 1998 р.
Архів Центру досліджень геноциду та резистансу (опору) жителів Литви.
Завдання і запитання:
Японське суспільство береже пам'ять про трагедію атомного бомбардування як пересторогу людству до нерозв'язання ядерної війни. Створено збірки спогадів очевидців «хібакушя». Найбільш вражаюча історія японської дівчинки Садако, що робила паперових журавликів у надії вилікуватись від променевої хвороби, стала національною і світовою легендою.
Напис на пам’ятнику жертвам атомного бомбардування відображає дух пам'яті Хіросіми: «перетерпівши горе і подолавши ненависть, прагнути до гармонійного співіснування та процвітання всього людства, сприяти досягненню справжнього миру в усьому світі».
Офіційною позицією політики пам'яті японської влади є жаль і глибоке каяття за агресивні дії своєї країни у Другій світовій війні.
У 2016 р. прем'єр-міністр Японії Сіндзо Абе приніс вибачення за дії країни під час Другої світової війни, проте зазначив, що післявоєнні покоління японців не несуть відповідальності за цей конфлікт і не повинні бути обтяжені постійними вибаченнями. Китай і Південна Корея надалі звинувачують Японію в недостатньому каятті.
Завдання і запитання:
Пам'ятник військовим льотчикам, м. Київ
Пам'ятник Леоніду Бикову, що уособлює пам'ять про всіх загиблих в роки Другої світової війни льотчиків, встановлений у Києві, неподалік від алеї Слави. Хоча б раз у житті кожен із нас дивився легендарний фільм Леоніда Бикова "У бій ідуть лише «старі»", а для ветеранів він став справжнім втіленням мужності та героїзму радянських льотчиків. Тому й вирішено було увічнити пам'ять про загиблих солдатів, відтворивши в камені Леоніда Бикова в образі капітана Титаренка.
Пам’ятник Борцям за волю України, Ковель. 2016 р.
«Вклоніться їм за те, що живетé.
Усім – хто впав за Волю, за Ідею!
І свічку покладіть, де стоїте́,
Щоб святість сяяла над нашою землею!»
Головний посил монументу – закарбувати в пам’яті та свідомості українців подвиг воїнів, що стали на захист свободи, гідності та справедливості, нагадувати новим поколінням, що наше майбутнє ми творимо власноруч щодня, щомиті, і лише від нас залежить, яким воно буде.
Війна: дід та онук
У Києві 96-річному ветерану Другої світової війни Івану Залужному вручили орден "За мужність", яким посмертно нагородили його 23-річного внука.
"Це війна, там вбивають, вбили мого єдиного внука Івана. Він загинув як Герой, захищаючи Україну, Батьківщину. Я думав, що наступного року разом зі своїми побратимами з Другої світової війни святкуватиму 70-річчя Великої Перемоги, а я ховаю свого онука, якого вбили внуки моїх побратимів з Росії…", - каже ветеран.
Завдання і запитання:
ПРОЕКТ. Створення інтерактивної регіональної карти місць пам'яті Другої світової війни
І етап: ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ
ІІ етап: СТВОРЕННЯ МАКЕТУ КАРТИ
І варіант: позначення об’єктів на паперовій карті.
ІІ варіант: створення електронного варіанту.
ІІІ етап: ПРЕЗЕНТАЦІЯ
Запитання і завдання: